разі щось велике, зле і голодне буде безглуздо. Власне приятелі так поступили в першу вилазку, пошкодивши пару коліс, переслідуючи мету ослабити ворога, а не знищити разом з цінним майном.

Тому цього разу план складався з двох пунктів: по-перше, відволікаючий феєрверк для великих нічних тварин, а по-друге — дрібна капость з колесами, тільки в цей раз було вирішено зіпсувати їх у всіх чотирьох всюдиходів, щоб ніхто не поїхав звідси. Такий план вимагалося здійснити не лише з міркувань можливих ускладнень від цих людей в майбутньому, ні — компаньйони хотіли зберегти в секреті свої можливості діяти вночі. Люди швидко зрозуміють, що до чого, і нічна «безпека» для них може швидко пропасти, коли парочка сміливців додумається до нічної їзди або полювання із застосуванням ПНБ. До вечора напарники вже могли спостерігати утікачів візуально — колона з чотирьох машин упевнено рухалася у бік «Версоли-2», хоч до нього ще було їхати і їхати. Очевидно, що витівка наших героїв щось зрушила в мозках бригади месників, оскільки цього разу ставити в круг свої апарати вони не стали, вибудувавши їх в ряд, бік обік.

— Гм, завдання ускладнюється — промовив Волш — спостерігаючи табір переслідуваних — вони стали так, що не підберешся збоку до усіх відразу — можемо зіпсувати тільки два з них, причому задні пари не бачу сенсу підпалювати. В крайньому випадку вони відчеплять причепи і покотять без них, а якщо зіпсуємо тільки крайні, то просто пересядуть у вцілілі і поїдуть собі далі уранці… проблема у нас, партнер!

— Теж мені проблема — гмикнув Віктор — буде наступна ніч, буде нова здобич. До селища ще далеко, та і до зони, де працюють «м'ясники» теж далеко — в цю гру ми можемо ще довго грати, партнер, так що не парся…. хоча є думка, що супротивник може влаштувати чергування на цю ніч. Щось помітять, відкриють шлюз і палитимуть здуру, а нам це потрібно? Тому є ще більше просунутий план: працюємо по тих всюдиходах, що стоять в центрі, а не по краях!

— Та ти що? — скептично подивився на хлопця мисливець — І як ти собі це представляєш?

— План такий: вночі об'їжджаємо їх по дузі, так, щоб заїхати з передка машин,… чекаємо точно також до чотирьох-п'яти ночі — найсолодший сон, хе-хе. Навіть якщо вони організовують чергування, в цей час є максимальний шанс, що вартовий засне з незвички — це ж їм вперше таке щастя прилетіло! Сам посуди: сидиш собі в теплі, безпеці, усередині агрегату тихо і затишно, за бортом шелестить трава і вітер…. по любому заснеш! Навряд чи серед них знайдуться герої чергувати на даху — особисто я б не пішов на такий необачний крок. Так от про план: підбираємося до них ближче, але перед цим в пів кілометрі влаштовуємо відволікаюче вогнище для місцевих організмів. Потім забираємося під днище центральних машин — так-так, Волш, не дивися на мене, як на ідіота — з бази «всюдиходи» витікає, що кліренс у таких машин майже сорок сантиметрів, а цієї відстані цілком вистачить, щоб проповзти під ним і дістатися до мети. Нам адже багато псувати не потрібно — тільки колеса під основною частиною корпусу: там їх більше, ніж на причепі, якщо все згорить, то замінити буде вже нічим, навіть якщо зняти все з причепів. Облити контактну частину пристрою можна і з положення лежачи. Згоден, це небезпечно — в такій густій траві можна напоротися на змій або інших гадів, що кусаються, тому беремо з собою антидот на такий випадок. Ось були б у нас димові шашки, кинули б під кузов пару штук — уся гидота б звідти сама поповзла, але чого немає, того немає — а ти у нас умієш тільки гучні хлопавки робити, а-ха-ха-ха. Ось такий у мене простий і безглуздий план: сподіватимемося, що відволікаюче вогнище дасть нам деякий час для акції.

— Це божевілля, Вік — партнер дивився на Віктора, як на психічнохворого — ти хочеш сам себе замкнути у свідомо невигідних умовах, якщо щось приповзе до нас на вогник. Ти адже там не зможеш навіть нормально розгорнутися, не говорячи про те, що шансів втекти звідти взагалі ніяких не буде.

— Згоден, тут є складнощі…. але! — відреагував на критику хлопець — по-перше, те, що нас там може зжерти, значно більше нас самих, і воно фізично під всюдихід не полізе. Можна, звичайно, узяти з собою іглостріл, але тут висока вірогідність, що повзаючи там на череві, зачепиш спиною днище, де у тебе буде закріплено зброю і усередині можуть зреагувати неоднозначно, що у свою чергу може погано для нас закінчиться. Якщо вони там на взводі, то реагуватимуть на будь-який шум — ось прийде їм погана думка проїхати трохи вперед…. чи назад, неважливо — І роздавлять те, що там повзає у них внизу — а там ми повзаємо, Волш! А бути роздавленим мені не хочеться, так що поповзати на череві десять хвилин цілком нормальний терористичний план, як на мене. Хоча, якщо у тебе є більш креативні ідеї, я готовий їх обговорити, і, до речі, про шанси втекти — проти нічних хижаків один на один у нас немає шансів ні лежачи, ні сидячи, ні бігом — нас порвуть у будь-якому положенні.

Вночі працювали строго за планом: спочатку від'їхали від майбутнього місця підпалу на півкілометра, або трохи далі, і швиденько вивалили усе підготовлене барахло на траву — підпалювали чималу купу майже на ходу — вогонь розгорався повільно, обнадіюючи своїми перспективами. Поширення пожежі по савані не боялися — в цьому місці трава була густою, і нічого сильно горючого поблизу не було — небезпека займання примикаючої території була оцінена, як маловірогідна. Потім ще хвилин двадцять об'їжджали стоянку з таким розрахунком, щоб заїхати спереду всюдиходів — причепи, як об'єкти диверсії були нецікаві. Кожен диверсант одягнув шолом з ПНБ, руки закрив полімерними рукавичками на випадок, якщо в траві знайдеться щось дрібне, зубасте і зле — матеріал рукавичок повинен був дати хоч якийсь захист від чужих зубів і клішень. Декілька ампул-шприців з найпоширенішими антидотами у верхні кишені куртки, по дві ємності з паливом — досить на усі колеса, а більше і не вимагається за планом, гарнітуру на вухо і вперед. Ніч знову зустріла набором ароматів, шелестом трави і різними звуками, походження яких не вдавалося визначити на слух. Коротке перебігання до першого об'єкту атаки — І ось хлопець вже на животі повзе під машину: відразу з'ясувалися дві речі. По-перше, повзти було більш-менш нормально, дупа і шолом не дотягувалися до низу фургона, що радувало. А ось сам шолом був майже даремний: густа трава в зелених тонах приладу зливалася в одну суцільну масу, своїм видом лякаючи і без того неспокійного диверсанта, а плита всюдихода над головою серйозно давила на психіку до того ж.

Спочатку вирішив підготувати ближнє до себе колесо — облив