Литвек - электронная библиотека >> Жуль Верн >> Социально-философская фантастика >> Париж двадцятого століття >> страница 48
установлено пам’ятники й меморіальні дошки.

(обратно)

119

«Надзвичайні подорожі» — пригодницький цикл з п’ятдесяти чотирьох романів Жуля Верна.

(обратно)

120

VAL — перший у світі автоматизований метрополітен, що 1983 року був запущений у французькому місті Лілль.

(обратно)

121

Солідарністю вигнання — після державного перевороту у Франції в кінці 1851 року Етцель був змушений іммігрувати до Бельгії.

(обратно)

122

Нантський едикт — указ короля Франції Генріха IV, який надавав французьким гугенотам певні громадянські права (1598).

(обратно)

123

Преціозна течія — аристократичний напрям у французькій літературі бароко XVII сторіччя, якому властиві алегоричність, умовність, лицарсько-пасторальні сюжети та цілковита відмова від «низької» народної мови..

(обратно)

124

Ставлення Беранже до Наполеона насправді дуже суперечливе.

(обратно)

125

Колеж де Франс — один з найпрестижніших навчальних закладів Франції.

(обратно)

126

«Бувар і Пекюше» — незакінчений роман Флобера, опублікований посмертно у 1881 році.

(обратно)

127

Гюстав Курбе — французький маляр, графік, скульптор, палкий прихильник реалізму у мистецтві.

(обратно)

128

Антуан, Луї та Матьє Лєнен — французькі художники-реалісти.

(обратно)

129

Всесвітня виставка мистецтва та промисловості, що відбулася 1867 року в Парижі.

(обратно)

130

Роман був надрукований у Парижі у 1989 р., вид-во «Le Cherche Midi», під назвою «Voyage a reculons en Angleterre et en Ecosse» («Повернення через Англію та Шотландію»).

(обратно)

131

Шарль Лемір, «Жуль Верн. 1828-1905. Людина. Письменник. Мандрівник. Громадянин. Його творчість. Його пам’ять. Його велич», Париж, вид-во «Berger-Levrault & Сіє», 1908.

(обратно)

132

«II fit» — дослівно «він зробив», «іl dit» — «він сказав». «II fait toujours» — «він знову робить».

(обратно)

133

З колекції Гондоло делла Ріва, Турин. Лист був опублікований у колективній праці «Видавець та його доба. П’єр-Жуль Етцель (1814-1886), Сен-Себастьян, вид-во „ACL Edition“», 1988, ст. 118-119.

(обратно)

134

Див. лист Жуля Верна до Етцеля, датований «в суботу ввечері» (початок 1864): «Чорт забирай, дорогий мій учителю, я конче потребував вашого листа, аби прийти до тями! [...] Згоден — я дурень, коли сам собі [sic] співаю осанну [sic] через своїх [sic] персонажів. Віднині я буду добряче затуляти їм рота» (Національна Бібліотека, листування Верн-Етцель, том 1, листи 7-8).

(обратно)

135

Йдеться про промову, яку Жуль Верн виголосив 12 грудня 1875 року в Ам’єнській Академії і яка пізніше була опублікована у «Спогадах» вищезгаданої Академії (том II, 1875). Того ж року вона з’явилася у вигляді невеличкої брошури (вид-во T.Jeunet, Ам’єн). Цей текст доволі часто цитується під назвою «Ам’єн 2000 року», проте така назва фігурує лише у виданні 1973 р.

(обратно)

136

Майбутній міський радник — у 1888 році Жуль Верна обрали міським радником Ам’єна.

(обратно)

137

Пастух величезної дурепи.

(обратно)

138

Новела була опублікована у «Нантських рукописах», том 3, вид-во «Le Cherche Midi», Муніципальна бібліотека міста Нант, 1991 р. (попереднє видання). Того ж року була опублікована вдруге (вид-во Editions de l’Olifant, м. Поррантрюї).

(обратно)

139

«In the year 2889» — новела, написана Мітелем Верном, але підписана батьком, спершу з’явилася англійською мовою в нью-йоркському журналі «The Forum» (лютий 1889 р.). Опублікована вдруге, цілком ймовірно, після виправлень Жуля Верна, під назвою «Один день з життя американського журналіста у 2890 році», у «Спогадах Ам’єнської Академії» (1890) і в «Ілюстрованому додатку» газети «Petit Journal» (29 серпня 1891 р.). Мішель Верн знову опублікував її у посмертній збірці новел Жуля Верна «Вчора і завтра. Оповідання й новели» (Париж, вид-во Етцеля, 1910) під назвою «У XXIX сторіччі: Один день з життя американського журналіста у 2889 році».

(обратно)

140

Переклад Тамари Воронович.

(обратно)

141

Франко-пруська війна 1870-1871 рр.

(обратно)

142

1886 року Жуль Верна мало не вбив власний племінник Гастон, що страждав параноєю. На щастя, тридцятилітній хворий схибив і влучив дядькові у ногу, внаслідок чого письменник до кінця своїх днів залишився інвалідом.

(обратно)

143

Етцель помер 1886 року.

(обратно)

144

Відомий італійський дослідник творчості Жуля Верна.

(обратно)