смерті Софі. То була трагічна випадковість. Твоєї провини в цьому немає. До того ж лікарі не підтвердили, що померла вона саме від отрути, а не від якоїсь іншої інфекції, підхопити яку могла б і в апартаментах Софі-старшої.

– Добре. Не буду, – Сіссі випросталася. – Так-от, щодо твого питання. Спершу дітям нічого не загрожувало, тому Іда не втручалася. Точніше, вона стверджує, що намагалася отримати дозвіл забрати скрипку, та їй не дозволяли, бо тоді вона могла би навести на себе підозру, а організації важливо було мати довірену особу так близько до імператора. Задля цього можна було піти на жертви.

– Ну гаразд, – замислено продовжив Франц Йозеф. – Припустімо, постраждала би не Софі, а ти. Що би дала Угорщині твоя смерть?

– Змовники вирішили, що коли вже не вдалось отруїти імператрицю-матір, то нехай постраждає бодай хтось із цісарської родини, – відповіла Сіссі. – Це би підкосило тебе і могло би змінити на їхню користь політичну ситуацію.

– Як саме?

– Ну, наприклад, ти б одружився вдруге, та цього разу взяв би дружину з угорської королівської родини, щоб у такий спосіб поліпшити дипломатичні стосунки з бунтівною провінцією. Ну, чи щось інше. У будь-якому разі метою терористів було нашкодити імператорській родині, й вони вважали це необхідною помстою за приниження незалежної Угорщини, – впевнено заявила Сіссі.

– Дивна позиція. Та хай буде, – сказав Франц Йозеф. – А навіщо Іда написала записку про самогубство? Якби не та записка, ти, може, і не поїхала би до Будапешта, не провела би власного розслідування, й Іда з Йоганом спокійно би собі переховувалися.

– Можливо, – кивнула Сіссі. – Але ж Іда про це не знала. До речі, вона стверджує, що записку написала не вона.

– А хто? – здивувався цісар.

– Йоган Лібені. Він зізнався в цьому на допиті.

– А навіщо він це зробив? – ще більше здивувався Франц Йозеф.

– Він вирішив, що так вони будуть у безпеці. Якщо ми думатимемо, що Іда померла, то й шукати її ніхто не буде, – сказала Сіссі.

– А вийшло якраз навпаки, – засміявся Франц Йозеф.

– Так буває, – сказала Сіссі.

– Мені, чесно кажучи, не дуже зрозуміла роль Лібені в цій історії, – сказав Франц Йозеф. – Якби я був на місці змовників, то Лібені став би останньою людиною, котрій би я довірив збройний замах. По-перше, він каліка, а по-друге, взагалі не надійний. Типовий графоман, далекий від реального життя. Таким не місце серед терористів.

– Вони якраз на це і покладалися, – сказала Сіссі. – На допиті Андраші зізнався, що спочатку їхнім планом було залучити Лібені до організації саме для того, щоби потому покинути його на місці злочину і щоби його стратили замість справжнього виконавця замаху. Іда спокусила його, й він був готовий на все заради неї.

– Але навіщо тоді вони викупили його з в’язниці? – не зрозумів Франц Йозеф.

– Я ж казала тобі – любов! – засміялася Сіссі. – Іда не лише спокусила Лібені, а й сама закохалась у нього. Це їх і підвело.

– Шкода, що його стратять. Думаю, ця історія в якійсь наступній його п’єсі мала би шалений успіх, – засміявся Франц Йозеф.

– Сумніваюся, – відповіла Сіссі. – Ти просто не бачив його п’єс. Він пише так жахливо, що навіть хороша історія не врятує цієї писанини. Він зуміє зробити її нудною та мелодраматичною. Тож мистецтво від цієї страти точно нічого не втратить. Історія політичних замахів – також. Шкода тільки його бідного батька.

– Отже, підсумовуючи всю цю історію: якби ти не побачила в газеті оголошення про прем’єру п’єси і не впізнала назви тієї вистави, то вони би вийшли сухими з води? – спитав Франц Йозеф.

– Дуже ймовірно, бо ми вже мали квитки до Відня на наступний день, – зітхнула Сіссі.

– Це ж треба, – сказав цісар. – Я думав, що одружився з неймовірно вродливою жінкою. А виявилося, що вона ще і дуже спритний детектив. Не всім так щастить.

І Франц Йозеф ніжно обняв дружину за талію.

Примечания

1

Обмовка автора: у 1848 році, про події якого йде мова, Фердинанд I (народ. 19 квітня 1793 р.) не помер, а зрікся престолу (2 грудня), після чого жив у Празі та своїх маєтках у Чехії, займаючись сільським господарством, до якого завжди мав схильність. Помер 29 червня 1975 р. Отримав у Чехії, де був дуже популярним, прізвисько «Фердинанд Добрий». – Прим. UkeMandrivnyk.

(обратно)