- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (8) »
Есхіл Прометей закутий
ДІЙОВІ ОСОБИ
Влада й Сила - слуги Зевсові. Гефест - бог-коваль. Прометей - титан. Океан - титан. Хор Океанід - дочок Океанових. Іо - діва-телиця, дочка Інахова. Гермес - вісник Зевсів.Пролог
Скеляста гірська пустеля. Три божества - Гефест з молотом і ланцюгом в руках, Влада і Сила - підводять в'язня Прометея до скелі.ВЛАДА От і прийшли ми аж на самий край землі, В безлюдну далеч Скіфії пустельної. Пора, Гефесте, повеління виконать Отцеве і до кручі стрімковерхої 5] Оцього міцно прикувать зухвалого Нерозривними ковами залізними. Твій квіт укравши, на усе придатного Вогню він сяйво смертним дав,- за гріх оцей Повинен кари від богів зазнати він, 10] Щоб научився Зевсові коритися І так прихильно до людей не ставився. О Владо й Сило, волю вже ви Зевсову Вчинили,- більше вам робити нічого. А я прикути бога чи наважуся 15] Родимого до кручі буревійної? Та зважитись повинен неминуче я,- Отцевим страшно повелінням нехтувать… (До Прометея). Високодумний сину велемудрої Феміди! Хоч недоброхіть, кайданами 20] Тебе припну я до бескету голого, Де ти людського не почуєш голосу Й обличчя не побачиш; сонцем палений, Увесь ти почорнієш і радітимеш, Що світло дня барвистошатна вкрила ніч… 25] Та знову сонце ранню росу висушить, І знов тебе ця вічна мука гризтиме - Бо ще й не народився визволитель твій. Ось плід твоєї до людей прихильності. Ти богом бувши, гніву не боявсь богів 30] І понад міру смертним ти пошану дав - Отож ці кручі завжди стерегтимеш ти Без сну й спочинку, ніг не розгинаючи, І марні будуть скарги всі і лементи, Бо невблаганне серце у Кропіона,- 35] Жорстокі завжди ці нові велителі! ВЛАДА (до Гефеста) Для чого час на марні жалі гаєш ти І бога не сахаєшся, ворожого Богам, що видав людям твій почесний дар? ГЕФЕСТ Покровенство і приязнь - то велика річ! ВЛАДА 40] Звичайно. А наказу не послухати Отцевого - ще більше слід боятися? ГЕФЕСТ Жорстокий завжди і завзяття повен ти. ВЛАДА А сльози проливати - це не ліки теж, І не трудися марно, не поможе це. ГЕФЕСТ 45] Ох, та яке ж огидне ремесло моє! ВЛАДА Чого ти нарікаєш? Щиро кажучи, Причина мук цих - не в твоїй умілості. ГЕФЕСТ Хай нею краще інший володітиме. ВЛАДА Все можуть боги, тільки не владарити. 50] Нікому не підлеглий тільки Зевс один. ГЕФЕСТ Я знаю це й не буду сперечатися. ВЛАДА Ти ланцюгами швидше прив'яжи його, Щоб батько твого не побачив гаяння. ГЕФЕСТ Поглянь-бо, ось готові ланцюги йому. ВЛАДА 55] Вклади злочинця руки в них і, молотом їх заклепавши, міцно до скали прикуй. ГЕФЕСТ Готово,- недаремно потрудився я. ВЛАДА Міцніше вдар, притисни, не ослаблюй пут, Він і з кута тісного вміє вимкнути. ГЕФЕСТ 60] Одна рука прибита невідривано. ВЛАДА Припни ж тепер і другу, щоб мудрій оцей Дізнався, що від нього не дурніший Зевс. ГЕФЕСТ Чи зможе хто, крім в'язня, докорить мені! ВЛАДА Тепер ці груди простроми загостреним 65] Клином залізним і прибий міцніше їх. ГЕФЕСТ Ой леле, з мук я плачу Прометеєвих! ВЛАДА То ти над ворогом ридаєш Зевсовим? Не довелось би й над тобою плакати. ГЕФЕСТ Очам нестерпне бачиш ти видовище. ВЛАДА 70] Я бачу, що приймає він заслужене. Та ланцюгами й ребра обв'яжи йому. ГЕФЕСТ Я знаю й сам, що треба,- не наказуй-бо. ВЛАДА Наказувати буду, ще й покрикну я. Схилися вниз і в кільця гомілки закуй. ГЕФЕСТ 75] Готово! Це зробити - невелика річ. ВЛАДА Прикуй тепер і ноги процвяховані,- Суддю в цій справі матимеш суворого. ГЕФЕСТ Із постаттю твоєю схожа й мова ця. ВЛАДА Сам - будь ласкавий, а моєю гнівністю 80] І вдачею твердою не кори мене. ГЕФЕСТ Ходімо звідси,- тож увесь у путах він. ВЛАДА (до Прометея) Тепер зухвальствуй і кради богів дари Для тих недовгоденних! З тяжких мук твоїх Здолають, може, смертні увільнить тебе? 85] Даремно Прометея прозорливого Ім'я ти маєш - сам-бо потребуєш ти В недолі Прометея-визволителя.
Гефест, Влада й Сила відходять.
ПРОМЕТЕЙ (сам) Ефіре божественний! О джерела рік! О бистрокрилі вітри й незліченної 90] Морської хвилі гомін! Земле, мати всіх, І всевидющий сонця круг,- вас кличу я, Погляньте, що - сам бог - я від богів терплю! Подивіться, ганебне яке Мордування довгі тисячі літ 95] Терпітиму я! Безчесні які мені вигадав пута Блаженних богів новий володар. Ой горе! З теперішніх мук і майбутніх Я ридаю… Коли ж буде край Безбережному цьому стражданню? 100] Що мовлю я! Прийдешнє все виразно я Передбачаю завжди, й несподіваних Нещасть нема для мене,- отже, легко Повинен долю зносити присуджену: 105] То - нездоланна сила Неминучості. Та як мені мовчати й як повідати Про долю нещасливу! Дав-бо смертним я Почесний дар - за це мене й засуджено: В сухім стеблі сховавши, джерело вогню 110] Я переніс таємно, й людям сталося Воно на всі мистецтва їх навчителем. Оцей-бо злочин я тепер покутую, В кайданах лютих просто неба висячи.
Чути шелест у повітрі.
А! а! а!
Наближається хор Океанід.
ПРОМЕТЕЙ 115] Але що то за шелест і подих незримий? Чи то боги? чи смертні? чи інше то щось? Хто до бескетів цих на край світу прийшов Видивлятись на муки безмежні мої? Погляньте ж па в'язня, бездольного бога, 120] На отцевого ворога, всім божествам, Що входжають до Зевса в покої, Осоружного тим, що не в міру До смертних прихильності мав. Ой, шелест я знову чую пташиний, 125] І ефір навколо дзвенить Від помахів крил легковійних. Та страшить мене все, що надходить.
На крилатій колісниці з'являється хор Океанід.
Парод
ВСТУПНИЙ ХОР Строфа 1 Ні, не жахайсь! Льотом легким Ніжну любов ми до оцих 130] Скель несемо,- ледве вдалось Нам прихилить хором благань Серце тверде батька богів, Нас проводжали буремні вітри… Брязкіт оков враз долетів До глибини наших печер, І, сором забувши святий, босоніж 135] Прилинули в повозі ми крилатім. ПРОМЕТЕЙ Ой леле, леле! О Тетії плодющої памолодь, дочки Океану-отця, що котить вали Довкола землі невсипущим потоком,- 140] На мене- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (8) »