Литвек - электронная библиотека >> Лев Шкловский >> Современная проза >> 147-182 Кіллмайстер Збірка детективів про Ніка Картера >> страница 2
Коли я кажу, що ми впізнали одне одного, ми впізнали одне одного. Ретельно. На це пішло п'ять повних днів. І п'ять ночей.



Де я вже був? О так. Минулого тижня я зателефонував їй у Токіо, де вона керує філією AX. Ви мені повірите, якщо скажу, що просив її руки? Однак, це справжня правда! Більше немає N3. Закінчився. Незабаром ви зустрінете його в універмагах, у відділі косметики, що дивиться на ціни.



Що, якби в неї вистачило смаку відправити мене прогулятись... Але зовсім ні. Я міг сказати її сльози на очах, коли вона відповіла мені пікантним голосом:



- Добре, Нік. Тільки за однієї умови.



- Слухаю, кохана гейша. Ви знаєте, що я готовий вам на все.



- Ось і все: ми обидва відмовляємось від цього бізнесу.



Сюрприз! З'їж це! Тоді це застрягло, і я не відповів. А потім, дуже повільно, моя голова знову почала працювати, і я сказав собі: «Чорт забирай, звичайно! Це те, на що ти чекав, Нік! І нічого більше. Ось де я. Думаю, вона має рацію, моя маленька японська лялька. Я сплатив собі понад сотню поїздок світом. І не як турист. Скільки разів я мало не вигравав посмертну медаль? Не можна сказати. Скільки трунарів зобов'язані мені своїм благополуччям? Я навіть не наважуюся намагатися це з'ясувати.



До того ж на торішньому огляді лікар AX зробив рентгенівський знімок від пальців ніг до коріння волосся і сказав:



забавно, що це нагадало йому з'їдений термітник. Я теж засміявся. Що ти хотів, щоб я зробив? Тільки я подумав про себе, що, можливо, настав час пенсії без похоронного смолоскипа...



Ось і знову Кадзука, яка йде попереду в передбаченні. Корова! Мене це вражає всюди. А потім пуф! з'являється голова Яструба. Ее ... при всій моїй повазі до боса, це все ще менш захоплююче.



"Добре, Картер", - сказав він мені. Якщо це те, що ви хочете вперед, вперед! Я не можу втримати тебе. Просто знай, що ти мене дуже розчаровуєш, і я більше ніколи не хочу про тебе чути.



Боже! А ось і знаменитий N3, який у сауні починає потіти як салага.



Шини DC9 вдарилися об поверхню траси. Я відкриваю повіки. І питання все ще є - хто має рацію. Яструб чи Козука? У будь-якому разі, якщо я почну з того, що прийму це від неї, як далеко це зайде? Хіба це не привід для занепокоєння?



Я трусю все це у своїй бідній хворій голові, коли йду через зону посадки, заповнену пасажирами, які чекають на розвантаження свого літака. Я йду до прибуття багажу трохи як зомбі, не зважаючи на те, що відбувається довкола мене. Помилка, Нік. До подальшого повідомлення ви все ще елітний вбивця N3, і ви повинні були помітити, як цей високий хлопець вилазить з натовпу і б'є вас тростиною з декоративною ручкою.



- Містер Картер! Містер Картер!



Я обертаюсь. Стюардеса біжить мені назустріч, простягаючи книгу, яку я залишив у літаку.



І бум! Ось вона врізається у хлопця з палицею. Біда в тому, що це вже не тростина в руці, а довгий гострий меч.



Хлопець намагається відштовхнути його. Вона дивиться на нього великими круглими очима. Він різко штовхає її, але вона втрачає рівновагу і падає в його обійми. Що в нього в голові? Він панікує? Він вважає, що вона намагається втрутитися? У будь-якому випадку він встромить свій меч у її тіло.



- Містере Картер…, все ще бурмоче дівчина.



Потім її ноги підкошуються. Вона падає.



Вбивця повернувся і пішов геть, наче він був у паніці. І він наче злякався мене. Чи не пощастило, півдюжини цікавих, залучених зіткненням, знову з'являються на сцені. Я опиняюся віч-на-віч з вражаючою матроною. Я намагаюся ухилитися від неї праворуч, але саме з іншого боку вона планувала поступитися мені дорогою. Надзвуковий гул у вухах, і я заграю з матроною серед купи коричневих паперових пакетів із посудом.



На той час, як я вилазжу і знову дивлюся на обстановку, іншого вже немає. Я знаю, що немає сенсу шукати його у переповненому терміналі. Повертаюся до стюардеси.



Наземний агент компанії вже тут. Він обійняв її. Великі сльози течуть із його приголомшених очей.



- Сьюзен ... Сьюзен, - ридає він здавленим голосом. Але чому ? Чому?



Не треба придивлятися. Вона мертва. Залізо помітно пройшло через його серце. Очевидно, майстер меча прийшов сюди не для того, щоб охолодити гарну господарку. Зазвичай це лежу на підлозі, розтягнувшись у калюжі крові.



Мабуть, я не єдиний, хто дійшов такого висновку, бо люди починають дивитися на мене із сумішшю страху та цікавості.



Поліція приїде з хвилини на хвилину, і я не хочу бути зіркою майбутньої кориди. Людям, які не звикли до такої ситуації, завжди потрібно багато часу, щоб відреагувати; Я знаю це з досвіду. Крім того, я зображую глядача, який надивився, і йду коридором.



Як я і очікував, ніхто не втручається. Коли сищики дістануться туди, їх познайомлять із дюжиною різних описів мене та вбивці.



Щодо мене, у мене було достатньо часу, щоб подумки сфотографувати його, перш ніж він вислизнув. Має обличчя, яке я не скоро забуду. Масивні та зловісні риси обличчя. Ще я помітив його густі брови й запалі очі. Балт? Угорець? Східногерманець? Може навіть російська.



Повз нього пробігає поліцейський, за ним інший бовтає в рацію з такою швидкістю, що аукціоніст ярмарку скотарства зблід від заздрощів. Секундою пізніше я пройшов через пост безпеки зони посадки та спустився на ескалаторі у вестибюль.



На півдорозі я знімаю куртку, яку я недбало надягаю на передпліччя.



Потім я надягаю на ніс сонцезахисні окуляри. Навіть якщо винятково один із свідків дасть більш-менш правильний опис, ця невелика зміна дозволить мені зберігати душевний спокій, поки я забираю свій багаж і беру таксі.



Я тільки-но спустився вниз, коли помітив Герберта Манделя, заступника Хока, який розмовляв з охоронцем аеропорту. Він обертається, бачить мене і махає мені рукою.



Минуло десять років з того часу, як Мандель приєднався до AX. Наскільки мені відомо, він закінчував Гарвард, і його підтримав Генрі Кісінджер, з яким він товаришує. Якийсь час він очолював відділ кадрів, потім нагляд за службами, а у результаті був призначений заступником директора. Це друга людина в АХ після Хоука.



Апріорі я нічого не маю проти нього, але це ніколи особливо не турбувало нас. Я думаю, це сходить до того часу, коли він був головою відділу кадрів і відчував себе змушеним чіплятися до того, як я витрачав гроші AX.



Зрештою до мене приєднується Мандель, і ми тиснемо один одному руки.



- Радий бачити тебе тут, Картер. Ви добре провели час? - Запитує чоловічок.



Цікаво, чому він прийшов зустріти мене. Але в мене зараз інші турботи, крім того, щоб спитати його про це чи поділитися своїми думками про