не повірить жодному твоєму слову виправдання. Ти не втечеш від правосуддя. За кілька годин поліція буде там. Живим ти не вийдеш звідти.

Юрась з’являється в кадрі. Ніжно обіймає Іру. Її тіло судомить риданнями.

— Ненавиджу тебе. Ненавиджу вже давно. Егоїстичний виродок. І я щаслива, що вагітна від нього. Від Юрася. І в мені не буде й дрібки твого гнилого паскудного сімені. Здохни, тварюко!!!

Вона вимикає зв’язок.

Я сиджу перед монітором. Вдивляюсь у своє відображення.

Я повинен зібрати себе знову. Створити себе з нічого, з попелу, зі сміття, що залишилося від мене.

Тримати удар долі.

І довести свою справу до кінця.

Заради себе.

Заради тебе.

0

Я вбив їх усіх.

Знищив святі мощі Великих мертвих.

Увігнав кілок у їхні розкладені червиві серця.

Згодував їхні рештки хаосу, з якого ми всі вийшли.

Якщо ти читаєш ці рядки, то, значить, вони не спромоглися заховати правду.

Останній текст Семінару. Остання підказка і подих свободи. Сартр каже, що людина стає тим, ким вона створює себе сама. Людина — це проект, який кожен проживає сам. І це власний вибір і доля кожного — бути рабом чи господарем. Бути худобою чи стати помилкою всередині прогнилої системи. Ми приречені кожного разу винаходити себе заново. Кожен наш вибір веде до блага. Ми просто не можемо помилятися.

Сартр каже: щоб отримати будь-яку істину про себе, потрібно пройти крізь іншого. Крізь інших я визначаюсь.

Це була довга мандрівка, в якій я втратив усіх, кого любив. Знайшов батька і сестру, але втратив і їх. Неважливо, чи то був мій вибір, чи вибір долі. Я пройшов цей шлях істини і заплатив свою ціну.

Я стану безсмертним. Ще однією зіркою на небі, а життя триватиме без мене тут.

Іро, якщо ти читаєш ці рядки, ти не можеш не повірити моїм словам. Мабуть, ти станеш наступним Хранителем, який спробує зшити шматки «Астри» і відновити лад. Але я прошу тебе тільки про одне: молись, якщо не маєш сили вірити, молись, щоби в тебе не народився син. Іще одна помилка. Ще один системний збій, що призупинить твоє колесо історії.

Я приніс вам правду ціною власного життя. Я заплатив усім, що любив. Скоро ви забудете всіх, хто висмоктував ваші душі. Вигризав ваш мозок. Забудете Великих мертвих. Але будете пам’ятати мене. Того, хто сказав вам правду.

Життя — це боротьба за місце у каноні.

Безсмертя — лиш клітинка пам’яті у свідомості інших.

Я помер за ідею, в яку вірив.

Там, у машині, ще лишилося трохи бензину. Сподіваюсь, його вистачить, щоби запалити цю ніч, цей хаос.

Я увійду в огонь очищення. Розчинюсь у потоках тепла. Тіло вже не потрібне.

Мої слова знайдуть свої шляхи.

Я виграв свою гонитву за безсмертям.

Повір, ти можеш теж.