кімнат… Є тут спеціальна кімната для приятелів (тих, з ким у нас є спільні інтереси), є сімейна зала, є власний музей та передпокій для тих, хто є «знайомими наших знайомих». Ті, кого ми вважаємо чужими, до замку зазвичай не допускаються. Отже, для кожної кімнати – свої правила. Бо в тих людей, які до них приходять, різні інтереси. Родичів цікавить ваше здоров’я, успіхи в навчанні, ваші друзі. Приятелів – що новенького ви дізналися, де були, чи дивилися той чи інший фільм, як вийти на наступний рівень улюбле ної гри. А тепер найцікавіше: що ближче до «дверей» нашого замку, то суворішими є правила етикету. Тобто серед своїх ми можемо «розслабитися», бо вони нас добре знають і розуміють. А всі інші люди бачать перед собою те, що ви їм показуєте. Якщо ви маєте хороші манери, перше враження буде на вашу користь, а якщо погані – можливо, вам потім доведеться докласти чимало зусиль, щоб довести, що насправді ви зовсім інша людина, ніж здається з першого погляду. Втім, не слід забувати, що хороші манери – палиця на два кінці: іноді за показною ввічливістю та зразковим поводженням може ховатися недостойна людина, але на світі існує безліч достойних людей, які не мають уявлення, як поводитися на дипломатичному прийомі.

I Історія походження етикету

Ведмежа послуга та левова частка

Ви, мабуть, не повірите, якщо вам скажуть, що етикет набагато старший за людство. Втім, наші менші брати поводяться згідно з певними правилами, порушення яких може призвести навіть до вигнання зі стада або навіть до смерті тварини. Здебільшого це стосується тих тварин, які утворюють гурт: збираються в зграї, табуни, живуть великими сім’ями. Давайте познайомимося з кількома законами «тваринного етикету». Чи схожі вони на ті, до яких вдаємося ми з вами?

Вожак стаї

Ось наші найближчі родичі – мавпи. Вони становлять справжній устрій. Головою сім’ї є вожак – найсильніший та найдосвідченіший самець. Йому скоряються всі. Трохи менший авторитет мають самиці, причому що менша дитина, то більше поважають і шанують її матір. Ще нижчий щабель в ієрархії стада займають інші самці, а за ними вже йде молодь, незалежно від статі.

При спілкуванні горили використовують звуки, окремі жести й пози. «Мова тіла» дає їм змогу передати всі основні емоції. Погляд просто в очі – це виклик, прояв непокори. Якщо б можна було перевести його, вийшло б: «Я нічим не гірший за тебе і можу це довести у бійці!» Коли хтось із молодих самців відмовляється відвести погляд і схилити голову, вожак починає демонстрацію загрози: кричить, зриває з дерева гілку і обриває з неї листя, б’є себе в груди. Здається, що оскаженів, що ось-ось розірве суперника на шматочки. Але найчастіше цього не стається. Природа подбала про безпеку тварин, і у тваринному царстві існує закон: що сильніші й небезпечніші суперники, то менше трапляється двобоїв «не на життя, а на смерть». Замість них існують спеціальні пози – поза загрози, поза покори, навіть пози залицяння.

Ось перед вами сімейство левів (біологи називають його прайдом). Головою прайда є найсильніший і найдосвідченіший самець. Він лежить, примруживши очі, і, здається, зовсім не звертає уваги на те, що діється навколо. Інші леви – здебільшого самиці та молодь – тримаються на певній відстані від свого патріарха. Він не полює на зебр чи антилоп – будь-що він дістане свою частку здобичі, до того ж найкращу. Він може задати жару будь-кому зі своєї сім’ї і, як правило, не наштовхнеться на опір. Але коли прайду загрожує небезпека, самець захищатиме його навіть ціною власного життя – ось за що він дістає «левову частку». Отже, одним з найперших правил тваринного етикету є повага до сильного, яка цілком себе виправдовує: у разі небезпеки він заступиться за своїх.

Між членами прайду існують доволі складні стосунки. Є левиці, яких поважають усі члени родини – вони довели, що можуть бути сміливими мисливицями і добрими матерями, які народжують здорове потомство. Ті, чиї успіхи менші, піклуються про них: доглядають їхню шкіру, намагаються триматися поруч. Іноді виникають свари, що переходять у бійки. Гадаєте, вони сперечаються за ласий шматок м’яса? До того як учені відкрили для себе те, що звірі здатні переживати майже такі самі емоції, що й люди, саме така думка і панувала. Але після тривалих спостережень виявилося, що більшість бійок та свар виникає через те, що тварини намагаються опинитися на більш високому щаблі соціальної драбини.

Тільки найавторитетнішим самицям дозволяється лежати поруч з головою прайда

У левів, як і в багатьох інших тварин, існує спеціальна «поза покори». Якщо один із суперників зрозумів, що він слабкіший, достатньо просто визнати це: підставити супротивнику горло. Звірячою мовою це означає приблизно таке: «Я програв, і ти можеш мене за це вбити. Але не роби цього, будь милосердним». Найчастіше переможець так і робить.

Цілком звичайним для тварин є ритуал привітання. У більшої частини мавп, як і в людей, це кивок. Собаки під час зустрічі обнюхують одна одну. Це не тільки демонстрація довіри – запах повідомляє майже всю інформацію про тварину: хвора вона чи здорова, доросла чи зовсім молода, боїться вона чи ні…

Лоїс Крайслер, яка написала книжку «Стежками карібу», була просто в захваті від «ритуалу вітання» у вовків. Вона описує його так: «Схиливши голову набік і пригнувши шию, вовк може лягти на землю, спочатку шиєю, а потім, вигнувши свій гнучкий, наче у вугра, тулуб, і спиною – справжнє танцювальне па, на яке не здатний жодний собака… Він виконує вітання одним плавним рухом, який супроводжується ласкавим поблискуванням очей».

Часто замість вітання тварини обмінюються «візитками» – залишають на стовбурах дерев подряпини, мітять власну територію пахучою рідиною. Втім, такі мітки – застереження, а не обмін люб’язностями. Вони вказують на те, що територія зайнята і чужакам нема чого тут робити.

Але, мабуть, найкрасивішими є ритуали залицяння. Риби змінюють своє забарвлення, їхня луска стає схожа на веселку. Але вбрання – це тільки частина ритуалу. У багатьох видів риб самець ще повинен побудувати дім для майбутніх дітей і переконати самичку ввійти до нього. Бички для цього співають справжні серенади (а ще кажуть, що риби німі!). Краби, які хочуть привабити до себе, мають дуже велику клішню. Під час шлюбного періоду вони закликають нею подругу,