Литвек - электронная библиотека >> Любко Дереш >> Современная проза >> Голова Якова >> страница 30
ти мене уважно слухаєш, а зовсім

поруч я бачу світи, де ти мене ґвалтуєш, убиваєш мене

ножем і рубаєш сокирою, де цілуєш мене, де кохаєш, де ненавидиш мене… Я називаю

його маестро зовсім не тому, що він пише якісь там симфонії. Мені до цього немає діла.

Але коли я вранці приносила йому каву, він сідав біля мене і пив її у всіх світах одночасно.

— Похвально. І це все?

— Так, це все.

Вони мовчки споглядали вогонь ще якийсь час, а потім Йоланта пішла спати.

Епілог

Через півроку Майя зустріла в Києві свого чоловіка. Його звали Роман, він був старший на

п'ять років, мав деревообробний бізнес, у вільний час перекладав з санскриту тексти

тантриків. Вони багато подорожували, займалися альпінізмом в Таїланді, а потім


оселилися під Києвом. У Києві вони відкрили видавництво — займалися перекладами зі

санскриту і палі. У них народилось дві доньки, Тамара і Люба.

Іван закінчив школу і поступив до вишу. У нього з'явилась дівчина, на третьому курсі вони

одружилися, а на п'ятому розлучились, й Іван виїхав у Штати. Там він став відомим

фотографом.

Матвій покинув Україну за загадкових обставин перед Євро-2012. Кажуть, він змінив

громадянство й оселився десь у Греції.

Яна побувала натурницею, фотомоделлю, потім музою відомого продюсера; вона

помріяла зустріти свого чоловіка і почала співати на його честь гімни. Чоловік не знав, що

це гімни йому, не знали цього і її численні шанувальники та шанувальниці. Він просто

запропонував їй бути разом до кінця життя, і вона погодилась.

Ні Богус, ні Йоланта більше ніколи не з'являлися у домі на пагорбі.

Яків повернувся під вечір. На вигляд він був умиротвореним. Він мовчки спакував деякі речі

і не сказавши ні слова рушив у невідомому керунку.

Кажуть, він пішов стопами Басьо: тинявся від села до села, говорив віршами і знімав по

кооперативних магазинах готівку з банкоматів.

Останній раз його бачили на КПП біля Боржави у Карпатах. Він їхав на віслюку, його

начебто зупинили для перевірки документів.

Він подарував правоохоронцям невеликий збірник афоризмів про шлях і благодать, і його

пропустили далі.

Київ — Григорівна —

Бад-Наухайм — Дахаб

2007–2011