їдуть верхи на Чарівнім Веприкові. Чують далекі підземні удари та вибухи.

Бу-бу-бу, бу-бу-бу!

Як не дивно, сприймають їх як перші ритми пісні.

Починають співати.

УСІ (співають).

Гарний козак на натуру,

Гарно грає на бандуру.

За ними з Чарівним Веприком проростає, колоситься жито.

А як під який прийдеться случай,

Як попадеться який син сучий,

Від’їздять, тягнучи за собою довгу нивку жита.

Ще ізгодиться Мамай-сіромаха,

Ще не заржавіла шабля, моя сваха!

На славнозвісній картині про Козака Мамая лунає уривок народної думи:

Одсьогодні кожен знай,

я тепер Козак-Мамай.,

Та як сяду на коня,

Житом затуляється білий світ.

Виходить Оповідач.

ОПОВІДАЧ. Отак, дітки. А далі вже буде не він один, а буде козацтва багацько.

Вони й зараз ходять межи нами, лише треба уміти їх розгледіти. От як де побачиш чесного та хороброго чоловіка – оце він і є.

Ох, забалакалися ми, а казка вже давно й скінчилася. Ну, то це не біда.

Бо в мене для вас є ще багато інших чудових казок, ви до нас приходьте і батьків своїх із собою беріть, то ми вам ще не такі покажемо. До нової зустрічі!

Продовжує лунати уривок народної думи:

як шабелькою брязну,

то усенькі вороги

дінуться де й казна!

Колосками жита заплітається завіса.

КАЗЦІ КІНЕЦЬ