- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (20) »
Іван Єфремов COR SERPENTIS (СЕРЦЕ ЗМІЇ)
© ГЕНИК Віталій, переклад з російської, 2008. Перекладено за виданням: ЕФРЕМОВ И. А. Юрта ворона. — М.: Молодая гвардия, 1960. — 288 с
Крізь туман забуття, що огортав свідомість, прорвалася музика. «Не спи! Бо байдужість — звитяга Ентропії чорної!..» Слова відомої арії пробудили звичні асоціації пам’яті і повели, потягнули за собою її нескінченний ланцюг. Життя поверталося. Величезний корабель ще здригався, але автоматичні механізми неухильно продовжували свою справу. Вихори енергії навколо кожного з трьох захисних ковпаків зупинили невидиме обертання. Декілька хвилин ковпаки, схожі на великі вулики з матового зеленого металу, залишалися в попередньому положенні, затим раптово і одночасно відскочили вгору і зникли в комірках стелі, серед складного плетива труб, поперечин і дротів. Двоє чоловіків лишилися нерухомими в глибоких кріслах, оточених кільцями — основами зниклих ковпаків. Третій обережно підвів обважнілу голову і зненацька легко трусонув темним волоссям. Він обережно піднявся з глибини щонайм’якшої ізоляції, сів і нахилився вперед, щоб прочитати покази приладів. Вони в чималій кількості усіювали похилу світлу дошку великого пульта, що простягнувся впоперек усього приміщення у півметрі від крісел. — Вийшли з пульсації! — пролунав упевнений голос. — Ви знову отямилися найшвидше, Карі? Ідеальне здоров’я для зорельотчика! Карі Рам, електронний механік і астронавігатор зорельота «Теллур», вмить обернувся, зустрівши ще затуманений погляд командира. Мут Анг, із зусиллям рухаючись, полегшено зітхнув і встав перед пультом. — Двадцять чотири парсеки. Ми минули зірку. Нові прилади завжди неточні… вірніше, ми погано володіємо ними. Можна вимкнути музику. Тей прокинувся! Карі Рам почув у запалій тиші лише нерівне дихання товариша, що отямився. Центральний пост управління зорельота нагадував досить великий круглий зал, надійно схований у глибині гігантського корабля. Вище пультів приладів і герметичних дверей приміщення оббігав синюватий екран, утворюючи повне кільце. Попереду, по центральній осі корабля, в екрані був виріз, у котрому знаходився прозорий, мов кришталь, диск локатора діаметром майже в два людські зрости. Величезний диск наче зливався з космічним простором і, зблискуючи у вогниках приладів, скидався на чорний алмаз. Мут Анг зробив невловимий порух, і вмить усі троє людей, що знаходилися в посту управління, майже однаковими жестами прикрили очі. Колосальне помаранчеве сонце загорілося з лівого боку на екрані. Його світло, ослаблене потужними фільтрами, було ледве стерпним. Мут Анг похитав головою. — Ще трохи, і ми пронеслися б через корону зірки. Більше не буду прокладати точного курсу. Значно безпечніше пройти стороною. — Тим і страшні нові пульсаційні зорельоти, — відказав з глибини крісла Тей Ерон, помічник командира і головний астрофізик. — Ми робимо розрахунок, а потім корабель мчить наосліп, мов постріл у темряву. І ми також мертві і сліпі всередині захисних вихрових полів. Мені не подобається цей спосіб польоту в космос, хоча він і швидший від усього, що могло придумати людство. — Двадцять чотири парсеки! — вигукнув Мут Анг. — А для нас минула наче мить… — Мить сну, схожого на смерть, — похмуро заперечив Тей Ерон, — а взагалі на Землі… — Краще не думати, — випростався Карі Рам, — що на Землі минуло понад сімдесят вісім років. Чимало з друзів і близьких мертві, багато змінилося… Що ж буде, коли… — Це неминуче в далекому шляху з будь-якою системою зорельота, — спокійно сказав командир. — На «Теллурі» час для нас іде особливо швидко. І хоча ми заглиблюємося найдалі в космос, повернемося майже такими самими… Тей Ерон наблизився до обчислювальної машини. — Все бездоганно, — сказав він кілька хвилин по тому. — Це Кор Серпентіс, або, як його називали стародавні арабські астрономи, Унук аль Хай — Серце Змії. — А де ж її близький сусіда? — спитав Карі Рам. — Схований від нас головною зорею. Бачите, спектр К-нуль. З нашого боку — затемнення, — відповів Тей. — Розсуньте щити всіх приймачів! — розпорядився командир. Їх оточила бездонна чорнота космосу. Вона здавалася більш глибокою, тому що ліворуч і позаду горіло оранжево-золотим вогнем Серце Змії, що затьмарило всі зорі й Чумацький Шлях. Лише внизу, сперечаючись з нею, сяяла полум’ям біла зірка. — Епсилон Змії зовсім близько, — голосно сказав Карі Рам. Молодий астронавігатор хотів заслужити схвалення командира. Але Мут Анг мовчки дивився праворуч, де виділялася чистим білим світлом далека й яскрава зоря. — Туди пішов мій попередній зореліт «Сонце», — повільно промовив командир, відчувши в себе за плечима вичікувальну мовчанку, — на нові планети… — То це Альфекка в Північній Короні? — Так, Раме, або, якщо хочете, європейська назва Гемма… Але час до справи! — Будити решту? — з готовністю спитав Тей Ерон. — Для чого? Ми зробимо одну-дві пульсації, якщо переконаємося, що попереду порожньо, — відповів Мут Анг. — Вмикайте оптичні й радіотелескопи, перевірте настройку пам’ятних машин. Тей, увімкніть ядерні мотори! Наразі будемо рухатися на них. Давайте прискорення! — До шести сьомих світлової? І у відповідь на мовчазний кивок командира Тей Ерон швидко виконав необхідні маніпуляції. Зореліт навіть не здригнувся, хоча сліпуче райдужне полум’я палахнуло на весь огляд екранів і цілком сховало слабкі зорі нижче виблискуючого Чумацького Шляху. Серед тих зірок було і земне Сонце. — У нас кілька годин, поки прилади завершать спостереження і закінчать чотирикратну перевірку програми, — сказав Мут Анг. — Треба попоїсти, потім кожен з нас може усамітнитися і відпочити трохи. Я зміню Карі. Зорельотчики вийшли з центрального посту. Карі Рам пересів у обертове крісло посередині пульта. Астронавігатор закрив кормові екрани, і полум’я ракетних моторів зникло. Вогняне Кор Серпентіс продовжувало ряхтіти зухвалими відблисками на незворушному поліруванні приладів. Диск переднього локатора залишався чорним, бездонним колодязем, але це не бентежило, а втішало астронавігатора. Розрахунки, що зайняли шість років праці могутніх умів і дослідницьких машин Землі, виявилися непомильними. Сюди, у широкий коридор простору, вільного від зоряних скупчень і темних хмар, було спрямовано «Теллур» — перший пульсаційний зореліт Землі. Цей тип зорельотів, що пересувалися в нуль-просторі, повинен був досягнути значно більших глибин Галактики, аніж попередні ядерно-ракетні,
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (20) »