Литвек - электронная библиотека >> Юрій Павлович Сафронов >> Научная Фантастика >> Вогненний водоспад >> страница 28
каміння, якісь незрозумілі уривки й уламки речей. Розлітається біла будівля науково-дослідного інституту. Від нього залишається лише цоколь, на якому відбилися тіні трьох людей, що обнялися…

* * *

Панорама небачених руйнувань. До самого обрію замість міста тягнеться купа руїн і суцільне пожарисько. Сонце затягла чорна хмара пилюки. Вулиць нема — їх засипало уламками будівель. Будинки не лише поруйновані, але й перемішані між собою в кашу. Стирчать шматки труб. Рейки. Стовпи. На величезній території жодного цілого будинку, жодної живої душі. Навколо пожежі. На уламки осідає попіл і порох. Полум’я підступає до смугастого м’ячика, який чудом уцілів у цій катастрофі. Оболонка м’ячика зморщується і повільно згоряє. Поряд лежать понівечені, погнуті, зім’яті колеса. Вони перестали крутитись. Життя зупинилось…

* * *

У залі спалахнуло світло. Екран погас. Приголомшені картиною небачених руйнувань і лиха, глядачі мовчки залишають невеликий мармуровий зал. Чоловіки виходять строгі, замислені, з суворо нахмуреними бровами. Жінки намагаються триматися поруч з ними. Одна з них тихо шепоче своєму чоловікові:

— Як добре, що все це лише в кіно, що цього не було насправді!

— Так, — коротко відповідає він.

Разом з натовпом глядачів вони вийшли з кінозалу і опинились на вершині високого пагорба. Внизу, під пагорбом, до самого обрію тяглося велетенське місто, а на найвищій частині горба височів великий красивий пам’ятник з білого мармуру. Він зображував чоловіка й жінку, котрі дужими руками ламали навпіл атомну бомбу.

На цоколі пам’ятника було вибито напис:

“Мужнім борцям за мир XX століття, які зберегли вікову цивілізацію й культуру на земній кулі і відвернули ядерну війну.

Вдячні люди комуністичної доби”.

Жінка нахилилась і поклала до підніжжя пам’ятника букет квітів. Зірким поглядом окинула всю скульптурну групу і раптом помітила в небі яскраву зірку. Вона падала прямо на місто.

— Ракета! — скрикнула вона, ще перебуваючи під враженням щойно баченого в кіно.

— Не хвилюйся, — взяв її за лікоть чоловік. — Це вертає експедиція з Сатурна. Вони дотримали свого слова і повернулись у першій половині дві тисячі сто сьомого року.

ЗМІСТ

Перша зустріч

Уламок зірки

Нічого особливого

Лямбда 0,76-420

Нить життя

П’ятнадцять хвилин на Марсі

Вогненний водоспад

Пам’ятник прадідам


Вогненний водоспад. Иллюстрация № 19 Вогненний водоспад. Иллюстрация № 20