Литвек - электронная библиотека >> Рей Дуглас Бредбері >> Научная Фантастика >> Марсіанські хроніки. Збірка

Марсіанські хроніки. Збірка. Иллюстрация № 1

Марсіанські хроніки. Збірка. Иллюстрация № 2

Марсіанські хроніки. Збірка. Иллюстрация № 3

Марсіанські хроніки. Збірка. Иллюстрация № 4

Марсіанські хроніки. Збірка. Иллюстрация № 5

Марсіанські хроніки. Збірка. Иллюстрация № 6

Марсіанські хроніки. Збірка. Иллюстрация № 7

Марсіанські хроніки. Збірка. Иллюстрация № 8

Марсіанські хроніки. Збірка. Иллюстрация № 9

Марсіанські хроніки. Збірка. Иллюстрация № 10

ПОВІСТІ. ОПОВІДАННЯ

П ереклад з англійської

київ

ВИ ДА ВН И Ц ТВО ХУДО Ж Н ЬО Ї Л ІТЕРАТУРИ

«Д Н ІП Р О »

1988

Марсіанські хроніки. Збірка. Иллюстрация № 11

Марсіанські хроніки. Збірка. Иллюстрация № 12

ББК 84. 7 C Ш A

Б 89

Д о збірки вибраних творів відомого американ­

ського письменника (нар. 1920 р.) увійшли ф анта­

стичні повісті «Марсіанські хроніки» і «451° за

Фаренгейтом», автобіографічна повість «К ульба­

бове вино та сюжетно пов’язаний з нею цикл опо­

відань.

В сборник избранных произведений известного

американского писателя (род. в 1920 г.) вошли

фантастические повести «М арсианские хроники» и

«451° по Фаренгейту», автобиографическая повесть

«Вино из одуванчиков» и сюжетно связанный

с ней цикл рассказов.

Редактор О, Т, Л є н ік

( g ) P . Б редбер і. 451° за Фаренгейтом.

Український переклад. Видавництво

«В еселк а», 1985

( g ) P.Б редбер і. К ульбабове вино. Про­

щавай» літо. Д р уг Н іколаса Нікл-

бі — мій друг.

О дн ої неминущ ої

весни.

Винятково досконале вбив­

ство. Український переклад.

Видавництво «М олодь», 1987

(g ) С клад видання, післямова,

х у д о ж н є оформлення.

IS B N 5-308-00247-9

В идавництво «Д ніпр о», 1988

Марсіанські хроніки. Збірка. Иллюстрация № 13

Марсіанські хроніки. Збірка. Иллюстрация № 14

М арсіанські

хроніки

ПОВІСТЬ

Марсіанські хроніки. Збірка. Иллюстрация № 15

Марсіанські хроніки. Збірка. Иллюстрация № 16

«Д обр е, коли людина знову знаходить у

собі здатність дивуватися,— сказав один

філософ.— А з початком космічних п одо­

рож ей усі ми стали дітьми».

СІЧЕНЬ 1999. РАКЕТНЕ ЛІТО

Хвилину тому в Огайо стояла зима. Двері в будинках

були щільно причинені, і ніхто не насмілився б відчинити

густо помережані морозом вікна. Зима була справжня:

з усіх дахів звисали бурульки, на сніговій гірці галасу­

вала дітвора, а навантажені покупками домашні госпо­

дарки, кутаючись у свої шуби, незграбно, наче ведмеді,

брели тротуарами, що взялися кригою.

І враз тепла хвиля прокотилася над містечком. Не хви­

л я — море гарячого повітря ринуло на місто і вмить з а ­

лило все навкруги. Здавалося, хтось одчинив двері веле­

тенської пекарні. Літня спека огорнула і чепурні ко­

теджі, і голі садки, і малих лижників. Крижані бурульки

танули на очах. Люди розчиняли навстіж вікна. Діти ме­

тушилися, скидаючи свої пальта. Домашні господарки

тут-таки, на вулиці, знімали шуби. Сніг розтав за кілька

хвилин, і на газонах визирнула прим'ята торішня трава.

Р а к е т н е л і т о . Ці слова переходили з уст в уста.

Р а к е т н е л і т о . Воно прилетіло в містечко, наче ві­

тер пустелі, і своїм палючим диханням розтопило на шиб­

ках химерні зимові візерунки. Діти покидали лижі й сан­

ки. З холодних хмар сіявся сніг, але на землю він падав

гарячим дощем.

Р а к е т н е л і т о . Люди поглядали з-під критих ган­

ків на червоне від заграви небо.

Ракета л е ж а л а на космодромі, вивергаючи рожеві

хмари вогняного диму. Це ракета перетворила зиму на

літо гарячим подихом своїх потужних двигунів. Ракеті

були підвладні пори року, і в Огайо на короткий час з а ­

панувало літо.

ЛЮТИЙ 1999. ІЛЛА

їхній дім з кришталевими колонами стояв на березі

порожнього марсіанського моря. Щоранку Ілла К зри­

вала золотаві плоди, які росли просто на кришталевих

стінах, а потім починала прибирати в кімнатах, розси-

6

Марсіанські хроніки. Збірка. Иллюстрация № 17

Марсіанські хроніки. Збірка. Иллюстрация № 18

паючи жменями магнітний порошок. Цей порошок зби­

рав увесь пил та бруд і, наче дим, зникав за вікном, роз­

віяний гарячим марсіанським вітром.

Удень, коли стародавнє море дихало спокоєм і в садку

стихав шелест виноградних лоз, коли завмирало в полу­

денній тиші далеке марсіанське місто, господар будин­

ку К сидів у себе в кімнаті і читав металеві книги з опук­

лими ієрогліфами. Він водив рукою по сторінці, немов

грав на арфі, а з книги линув голос. Тихий голос далекої

старовини співав повість тих часів, коли море билося

в берег хвилями червоної пари, коли стародавні- люди

вели у бій хмари металевих комах і загони смертоносних

електричних павуків.

Уже двадцять років подружжя К жило