читачів, для створення уявлень про щось потойбічне. Такі творчі засоби цілком не прийнятні для радянських читачів, що звикли вбачати в науковій фантастиці насамперед те, що обґрунтовується певними науковими припущеннями, хоч би й надзвичайно сміливими.
Втім, не це важливе в новому романі Рея Бредбері, бо ці чужорідні епізоди могли б бути й не написані автором, і від цього нічого б не змінилося.
Головне в тому, що Рей Бредбері лишається і тут письменником, який надзвичайно критично ставиться до тих “ножиць” між розвитком техніки і культурою людини, про які ми вже говорили. Цілком реалістично він змальовує психологію людей, які є типовим продуктом капіталістичної цивілізації. Ці люди осідлали найновіші, найсучасніші технічні засоби, вони могли б стати справжніми володарями, господарями космосу, але вони нездатні зробити цього за рівнем своєї загальної культури, своєї психології. Вони неспроможні навіть зрозуміти марсіан і рівень їх надзвичайно розвиненої культури. Як і раніше, дехто з них вважає найбільшим досягненням своїх життєвих ідеалів — відкриття на Марсі ресторану з гарячими сосисками. Ракетні міжпланетні кораблі — і представник Бюро Громадської Моралі, що намагається “навести лад на Марсі”. Блискучі досягнення міжпланетних сполучень — і дискримінація негрів у сучасній Америці. Спалахи могутніх ракетних двигунів — і майже божевільна людина, що прагне полетіти в міжпланетний простір, боячись атомної війни, зростання податків тощо. І нарешті — ядерна війна, від якої гине Земля з її цивілізацією, з усіма надбаннями людського розуму й інтелекту…
Хіба можливий виразніший протест, більше заперечення сучасного капіталістичного ладу з боку буржуазного письменника, для якого чужі думки про соціалізм, а тим більше про комунізм? Він цілком неспроможний сказати щось про марксистсько-ленінську ідеологію, яка змінює і кінець кінцем змінить світ, знищить горезвісні наслідки капіталістичної цивілізації, а разом з тим і загрозу атомно-ядерних воєн, а отже й загрозу всесвітньої катастрофи, змальованої Реєм Бредбері. Не випадково, що письменник, лишаючись вірним своїй поміркованій, обмеженій психології, не згадує ані словом Радянський Союз і країни соціалістичного табору, те, що саме вони можуть і мусять стати тим реальним чинником, який остаточно змінить становище в світі.
Але, як ми вже говорили, письменник, за дуже й дуже рідкісними винятками, є типовим продуктом своєї доби, свого суспільного оточення. Таким є й Рей Бредбері, талановитий буржуазний письменник, творчість якого навряд чи може вийти за межі протесту проти капіталістичної сучасності, за межі критичного заперечення системи, де технічний прогрес призводить до дедалі більшого здичавіння людини. Не знаючи, не розуміючи, що ж робити далі, Рей Бредбері своїми творами немов попереджає, що далі так жити не можна, що в умовах капіталізму людина гине і безумовно остаточно загине, якщо не трапиться щось нове, вирішальне, історично неминуче. Бо він вірить у світлі поривання людей, яких так майстерно, реалістично описує, вірить, що це світле мусить, зрештою, перемогти, хоч і не знає, в який спосіб.
Саме тому ми й вважаємо Рея Бредбері прогресивним американським письменником, з творчістю якого слід ознайомитися нашим радянським читачам.
Володимир ВЛАДКО
Володимир ВЛАДКО
