тобі дав три гуски! Одну хотів за-ділити одній доньці, другу — другій. А тобі дав би третю, що послужив мені. А ти приніс лише дві.

А циган каже:

— Пане превелебний, я про це ще на торговиці подумав і віддав одну гуску синові.

ВІРНІСТЬ ПАНОВІ

35. Двоє слуг, що дуже терпіли від своїх панів, домовилися помститися.

Везе один свого пана на бричці, а назустріч — другий, теж везе свого пана.

— Мій пан більший! — кричить один слуга.— Дорогу!

— Мій більший! — кричить другий.— Дорогу!

— Ага, та зараз побачимо, чи твій більший! — вигукнув перший слуга та як уперіщить батогом чужого пана,

— То ти мого пана б'єш! — обурюється другий слуга.—Чекай, дам я твому.

І — лусь батогом другого пана.

Відшмагали добре слуги панів та й роз'їхалися.

ДОБРИЙ ЗНАК

36. — Чуєш, друже, чогось у мене руки й ноги сверблять.

— Е, то добрий знак, дістанеш місце касира.

— Як то?

— А так, руками будеш гроші числити й брати, а ногами за море тікати.

І ТОГО НЕМАЄ

37. Жандарм (біля сільського нотаріату на жебрака):— Забирайся звідсіля, а то візьму за комір!

Жебрак: — Не трудіться, паночку, я навіть коміра не маю.

НА ПОДАТКОВОМУ УРЯДІ

38. — Куме, зі мною трапилося нещастя.

— Яке?

— Я проковтнув крону. Ходжу від лікаря до лікаря, і не можуть її ніяк вибрати. Отаке моє нещастя, добрий мій сусіде. Хоч би ти дав якусь пораду...

— Піди лише на податковий уряд. Там з тебе не те що крону, але й усі кишки виберуть.

НАЙЦІКАВІША КНИЖКА

39. Одна велика газета влаштувала анкету між відомими особами про те, яку найцікавішу книжку вони читали. Газета попросила відповісти одного директора великого банку, на що той написав: «Найцікавішими в мої торговельні книги. З них ніхто не довідається, як усе кінчиться».

НАЙЦІННІША КНИЖКА

40. Один журналіст прийшов до аграрного пана і запитав:

— Пане аграрник, яку книжку ви найбільше цінуєте?

Аграрний пан без роздумування відповів:

— Свою ощадну.

НЕДОБРА КНИЖКА

41. Піп кричить у неділю на проповіді:

— Найскоріше ведуть до гріха недобрі книжки, які ви, певно, маєте в себе. Принесіть ті книжки до мене, і я їх спалю.

На другий день півсела принесло попові до спалення податкові книжки.

ВІДПОВІВ

42. Одна фірма вирішила святкувати перший ювілей. Шеф питається свого приятеля, яке добродійство треба зробити своїм службовцям, аби й газети писали. Той відповів:

— Найкраще, коли візьмеш мотуз і на оцій вербі повісишся. І службовці будуть раді, й газети писатимуть.

ЛИХЕ ТОВАРИСТВО

43. Суддя (до обвинуваченого):

— Я переконався, що ви обертаєтеся в лихім товаристві.

Обвинувачений:

— Вам видніше. Я обертався найбільше в товаристві суддів, прокурорів і адвокатів.

НЕ ГАНЬБА!

44. — Чи не ганьба вам?! Уже двадцятий раз стоїте тут, у суді.

— Та не знаю, чого. Ви, пане суддя, тут ціле життя сидите, а я вам за то нич не кажу.

ОСТАННЄ БАЖАННЯ

45. Одного перукаря засудили до страти і запитали його останнє бажання.

— Дуже прошу, хотів би ще раз поголити пана суддю...

ЩО СОБІ ПРОСЯТЬ...

46. Селянина судили за те, що украв з панського лісу в'язанку хмизу.

Прокурор: — За вчинену панові шкоду прошу покарати п'ятдесятьма палицями.

Адвокат: — Я просив би обійтися на перший раз двадцятьма.

— А ви що собі самі просите? — звертається суддя до селянина.

— Раз пан прокурор просять п'ятдесят палиць, а пан адвокат — двадцять, то дайте їм! А я собі нічого не прошу.

ШИБЕНИЦЯ

47. За якийсь злочин суд присудив повісити хлопа. Перед смертю кажуть йому на суді:

— Ну, що бажаєш перед смертю, то сповнимо тобі. .

— Коли так, то най сам собі підберу дерево, на котрому маю висіти.

Суд погодився на це. Пішли до лісу, чоловік підібрав собі тоненьку берізку та й каже:

— От на оцю берізку, прошу, вішайте мене.

— Але це дуже тонка і тебе не видержить.

— То я можу почекати, поки підросте.

ВАГОМИЙ АРГУМЕНТ

48. На суді питають підсудного:

— Так визнаєте, що били пана деревом?

— Айно, прошу їх, визнаю.

— І що можете запропонувати на пом'якшення кари?

— А те, що м'яким деревом його бив!

НА СУДІ

49. — Бачите,— каже суддя,— всі свідки говорять, що ви злодій.

— Не все те правда, що кажуть люди. Якби говорили правду, то ми би, пане суддя, вже давно разом з вами висіли на шибениці.

ДО ВАС...

50. Суддя: — Ви скаржитеся на сусіду за образу честі. Що ж він сказав вам образливого?

Степан: — Він кричав на мене, щоб ішов під три чорти до такого злодія, як сам.

Суддя: — А ви на це що?..

Степан: — Я йому сказав, що піду прямо до вас.

ПОДІБНИЙ ДО СУДДІ

51. — Як виглядав той злодій? — запитує суддя.

— Такий високий, а худий, як тичка. Ну от подібний до пана судді.

ДОГІДЛИВИЙ

52. — Ви посвідчите, що оцей пан назвав мене ослом?

— Так, я підтверджую це перед судом, і дуже радо.

П'ЯНІ, ЯК НІЧ

53. Суддя: — Що вас сюди привело?

Чоловік: — Два поліцаї.

Суддя: — Я не се питаю. Яка причина, може, пияцтво?

Чоловік: — Айно, пане суддя. Обидва поліцаї були п'яні, як ніч.

ЗАБУВ

54. — Правда, що ви сказали на цього пана дурень?

— Істинна правда!

— А чи правда, що сказали на нього осел?

— Ні! То я забув сказати.

ОБРАЗА ЧЕСТІ

55. Адвокат: — То ви хочете подати на нього до суду за образу честі?

Купець: — Так!

Адвокат: — А що він вам сказав?

Купець: — Я не чув, бо він тільки мимрив собі щось під ніс.

Адвокат: — А як же ви знаєте, що він вас образив?

Купець: — А що ж він доброго міг про мене сказати?

ЗРОЗУМІВ

56. Іде дядько до Польщі й веде з собою корову Жемлю. Митник зупинив його і зауважує:

— Дядьку, корову не можна вести за кордон. Приписи цього не дозволяють.

— А що дозволяють?

— Ковбасу, салямі, булки та інші подібні речі.

Дядько повернувся до найближчого буфету, купив булку і розрізав її на дві частини. Одну половину причепив корові на голову, а другу — на зад і знову приводить корову на митницю.

— Тож я вам пояснював, що з тою здохлячкою йас через кордон не пустимо! — погрозив йому митник.

— Яка здохлятина? Хіба ви не бачите, що то бутерброд? — відрізав дядько.

НЕ КРАВ