народ природу душі власника-експлуататора, на якому був військовий мундир.

Багато вправного, тонкого гумору в анекдотах, що характеризують відносини між офіцерами і солдатами, муштру і самодурство начальства від царя до фельдфебеля («Як полковник солдат навчив», «Як солдат генерала пізнав», «Розплутав справу», «Переконлива відповідь», «Як солдат трьох дурнів знайшов» та ін.).

Велику групу становлять сатиричні та гумористичні твори, в яких зображені пани і підпанки та їх ставлення до трудового народу і ставлення народу до них. Тут справді найглибше проявився народний світогляд, розуміння народом соціальних питань, народні мрії і сподівання. Через увесь цикл проходить як лейтмотив загальнонародна думка, — що пани — багатії і трудівники — селяни чи робітники — це антагоністичні класи, і думки їх були і будуть протилежні («Дві думки», «Одної породи», «Аби не пан» і багато інших).

Думки і мрії пана і селянина різні Добре цю різницю висловлено в казці «Дві думки».

Заночували в полі пан і селянин. Лежать і дивляться на зоряне небо. Пан промовляє:

— Отже й на небі неоднаково: одні зорі менші, другі більші, знати б то шляхетніші, благородніші.

По-своєму міркує тут же селянин:

— Хороше, господи, як хороше на небі святому, а все ліпше, що небо так високо, а то б люди й небо помежували — вельможі та дужі забрали б більші кутки, а іншим би дістались менші, а як кому, то й нічого не дісталось би».

Народ ставиться до експлуататорів з презирством, висміює їх, як тільки може, виявляючи при цьому свою перевагу і творчу винахідливість. Розмовляючи з паном, селянин хитро і розумно, з деяким лукавством приводить до, ніби невинного, висновку, що пан і пес — одне і те ж («Собака», «Собачий рід»).

В чайній поруч обідають панок і проста дівчина. Панок позіхнув, не закривши рота.

— Ой, паноньку, ви ще й мене з'їсте, — говорить дівчина.

— Я телятини не їм! — відповів панок. Він сподівався, що цим принизить і «вб'є гострим словом» дівчину.

— Йой, я й забула, що осли тільки сіно їдять! — відповіла дівчина і відразу роззброїла гоноровитого панка («Відповідь»).

Так же мудро і дошкульно разить панів і Т. Г. Шевченко.

Сидить Т. Шевченко з панами в театрі, але панам прикро, що з ними мужик — хочуть з нього поглузувати.

— У вас, дядьку, почім свині?

А Шевченко відповідає:

—Як такий кабан, як ти пан, то дорого платять, а як така свиня, як бариня, то ні по чому

Розділ гумористичних і сатиричних творів про панів і попів - найбагатший і кількісно і жанрово. І це зовсім природно. З паном та попом найближче і найчастіше стикався і вів боротьбу трудовий народ, а в класовій боротьбі значне місце займала гостро відточена зброя слова. Звернемо увагу, що в народній творчості виступають не тільки загальні зведені образи: «пан», «поміщик», а й конкретні історичні особи, наприклад Каньовський, ГалаГан та ін., що надає окремим творам певного історичного характеру.

В жанровому відношенні розділ про панів найрізноманітніший. Тут маємо казки («Милосердна пані», «Хитрий Конон», «Як кучер і лакей пана провчили»), гумористичні оповідання («Як пані правди злякалася», «Як Кармелюк пана сповідав») і найбільш популярний жанр — анекдот, що в одних випадках стоїть на грані казки і народної новели («Як селянин поміщицю частував» та ін.), а в інших зближається з притчею («Немудрі графині»).

Сюжети казок і анекдотів цього розділу надто різноманітні. На першому плані стоять твори, де зображені різного роду комічні життєві ситуації, при яких хитрий, спритний, розумний представник народу перемагає вельможу, добре провчав пана чи багатія, який, зневажаючи наймита, сам потрапляє в дурні («Як Гаврило бариню обдурив», «Як мужик з паном розмовляв», «Наймит розділив» та ін.). У боротьбі проти жорстокості і самодурства наймити проявляють неабияку винахідливість. Пан Каяьовський — хитрий, підступний, але і його провчили наймити, коли він, прикинувшись покупцем, хотів здійснити свою провокацію. Сміливо і прямо діє Кармелюк, перед яким пани виступають смішними боягузами і нікчемами.

Незважаючи на безправ'я і залежність, пригнічення і нестатки, горе і темноту, народ завжди дивиться оптимістично в майбутнє. Іноді крізь сміх блисне сльоза горя, іронія затьмариться сумом, але дух упевненості не зникає ніколи. Цю упевненість підтримував завжди здоровий народний гумор.

Експлуататорську, корисливу суть церкви і релігії значна частина народу розуміла досить добре. І не дивно, що пан, крамар і піп виступають завжди поруч, а народне прислів'я говорить, що «піп і пан — то одно».

Здавна в народі зріли атеїстичні погляди, і тому так вільно у своїх анекдотах і казках народ висловлюється про бога, пана і церкву. Церква, обряди для багатьох були скоріше формальною стороною вірування ніж суттєвою. Це прекрасно проілюстровано в діалозі. «Що купила?» Сусідки, ідучи з базару, завели розмову:

— Агій! Що ти купила?

— Та бога!

— Та ба, який кривоносий!

— Е, най його чорт бере, аби висів на стіні!

Подібно ця тема розкрита в гумористичному діалозі «Образ і тютюн».

— Здоров, куме!

— Здорові

— Де ти був?

— На ярмарку!

— Що ж ти купив?

— Образ!

— Ану покажи!

— Та хай йому чорт, не хочу розгорати, руки померзли!

— Ну, так вийми тютюн, давай закуримо!

— Давай!

Так само, ніби в невинній формі, розкриває народ своє ставлення до святих у «Листі до архієрея». Твір цей побудований на мистецьких словесних каламбурах і послужив основою для гуморески відомого українського письменника С. Руданського.

У бурлескно-травестійному стилі зображені Ісус та святий Петро, яких б'є кочергою п'яна жінка («Як жінка двічі Петра побила»), мати божа («Про бога й святого Йосипа»), пекло і рай («Ткач у пеклі», «За що вигнали Адама і Єву з раю»). Ці і подібні їм твори зробили великий вплив на виникнення бурлескно-травестійних віршів XVII—XVIII ст. ст.

Народ сміється над релігійною облудокі, над церковними канонами і фарисейськими проповідями. Та найбільше дістається, як справедливо підмітив В. Бєлінський, попу. Гонитва за ласим куском дармового хліба, гонитва за наживою штовхає попівство до нахабної поведінки, а то й до злодійства. Як підмітив Народ у своїй творчості, піп і дяк — перші порушники моралі і «заповідей божих». Казки і анекдоти про попа, що попався впросак біля чужої молодиці, займають значне місце в українській народній сатиричній і гумористичній творчості. Тут же народ проявив усі засоби й уміння для характеристики духовенства і таємниць їхньої «діяльності». Твори на цю тему займають значне місце в нашому збірнику.

Зброю сміху народ спрямовує не тільки