Талан Драма в 5-ти дiях i 6-ти обмiнах Iз побиту малоруських акторiв

Присвячується вельмишановнiй артистцi

Марiї Костянтинiвнi Заньковецькiй

ДIЙОВI ЛЮДЕ:

М а р i я I в а н i в н а Л у ч и ц ь к а — молода драматична актриса; говорить по-українському чисто, а по-руськй де-не-де помиляється.

П а л а ж к а — стара бабуся, її няня; убирається по-мiщанськи.

А н т о н П а в л о в и ч К в i т к а — панич з багатої фамiлiї в Малоросiї.

О л е н а М и к о л а ї в н а К в i т к а — його мати, стара уже панi.

С т е п а н I в а н о в и ч Б е з р о д н и й — середнiх лiт пан; спочатку антрепренер; а далi помiчник режисера.

Ю р i й С а в и ч К о т е н к о — теж середнiх лiт; драматичний актор; спочатку режисер, а далi антрепренер.

М а р к о К а р п о в и ч Ж а л i в н и ц ь к и й — середнiх лiт актор.

Р о м а н М и х а й л о в и ч Л е м i ш к а — старий суфлер.

М а р и н к а — дочка його, 17 лiт, годованка Лучицької.

К а т е р и н а Г р и г о р i в н а К в я т к о в с ь к а — молода актриса, теж на першi ролi, бiльше спiвочi.

К и р I в а н о в ич Ги р я в и й — помiчник режисера.

Г а н н а М и х а й л i в н а К у л i ш е в и ч — молода актриса на ролi молодиць i жвавих баб.

Р я б к о в а \ молодi дiвчата,

Б о г д а н и х а / хористки.

Р о м а н ч у к — лiкар iз земських, старий уже, з сивими бачками.

А н д р i й В i т а л i й о в и ч А н т и п о в — редактор газети.

А в р а м С е м е н о в и ч Ю р к о в и ч — репортер, молодий хлопець. В розмовi трошечки чути єврейське.

Г а ш а — ключниця при дворi в панi Квiтки. Придзигльована, молода ще.

Парикмахер, машинiст, робочий, лакей при гостиницi, хорист 1-й i 2-й, студент 1-й i 2-й, молодь, хористка 1-а i 2-а i хор.

Дiється в нашi часи* (*90-i роки минулого столiття.). Мiж другою i третьою дiєю проходить пiвроку; мiж третьою i четвертою — шiсть мiсяцiв, мiж четвертою i п'ятою — три тижнi.

ДIЯ ПЕРША

Чорна сторона за коном. З лiвого боку вiд актора йде навкоси ряд уборних; видко тiльки дверi, а першої уборної й середину, що пишно обставлена: килими, дорога мебель, свiчадо. З правого боку — кiнцi лаштункiв. Середина — вiльний для акторiв i їх виступiв прохiд. Вдалинi йдуть сходи вгору. Усюди награмсано купи приставок, декорацiй i iншого. Самий кiн iде поза лаштунками вправо; туди виступають актори i тудою ж надходить в антрактах i публiка. При пiдняттi завiси темнувато, а потiм ясно.

В И Х I Д I

Гирявий, машинiст, двоє робочих, хористка перша i друга, хорист перший, а потiм Маринка. Метушня на кону. Робочi тягнуть приставки. Газовщики засвiчують рампу, софiти. Хор мовчки пiднiмається по сходах. Друга уборна вiдчинена. Парикмахер то вбiга, то вибiга. До третьої уборної надходить Квятковська i зачиняється.

М а ш и н i с т (вгору). Оддай! Ще! Правiше трохи! (Робочому). А ти куди?

Р о б о ч и й. За пригорком.

М а ш и н i с т. Чого ж ти рiчку поцупив? Он дубка отого тягни та пiдiпри осокою.

Г и р я в и й (мечеться то за лаштунки, то в уборнi). Проворнiш! Ламповщикi! Софiти свiти! Не повисипалися, чи що? (За лаштунки). К бiсу те небо, село спускай!

Х о р и с т п е р ш и й (кричить згори). Гар-де-робщик! Го-го!!

Г и р я в и й. Чи ти не сказився? Публiка вже йде!

Х о р и с т п е р ш и й. Такi чоботи отой всучив, що й палець не влазить.

Г и р я в и й. Гукни менi iрода! А!! (Побiг i знов стрiча парикмахера). А що, сьогоднi вночi устругнемо стукалку?

П а р и к м а х е р. Та в мене i гуде, i стрiля…

Г и р я в и й. Пусте! А я з реквiзиту прихвачу та, може, й управляючого.

П а р и к м а х е р. Ото б дiло! (Входить у 2-у уборну).

К о т е н к о (голос з 2-ї уборної). Готово?

Г и р я в и й. Зараз. (Робочим). Гей, гав не ловiть! (До хористок, що йдуть поуз). Проворнiш!

Х о р и с т к а п е р ш а (пiдходить). Одпустiть мене!

Г и р я в и й (назад руку), Оправдательнi документи?

Хористка кладе бумажку.

Гм! На три днi! (Голосно). Швидше! Швидше! Дзвоню! (Бiжить i деяким хористкам щось шепче).

М а р и н к а (пiдбiга до 1-ї уборної). От, замок!

Г и р я в и й (до неї). А панi Лучицька скоро?

М а р и н к а. Зараз, тiльки ось принесу… (Ввiйшла в 1-у уборну i почала дiставати речi).

В И Х I Д II

Тi ж i Котенко.

К о т е н к о. Що? Готово?

Г и р я в и й. Ту ж мить; дзвоню! (Робочим на бiгу). Духом! (Дзвонить).

К о т е н к о (стука в 3-ю уборну). Пустiть!

К в я т к о в с ь к а (голос). Я в льолi…

К о т е н к о. Хе-хе-хе! Розчудеснiйше!

К в я т к о в с ь к а (голос). Одiйдiть-бо! Гетьте!

К о т е н к о (пiдгляда). Гм-гм!.. (Тре руки). Так швидше ж, пора! (Пiдходить до кону). Чого баряться?

Г и р я в и й. Готово! Дай третiй! (Дзвонить).

Музика починає за лаштунками тихо грати.

К о т е н к о. А як збор?

Г и р я в и й. З приставними…

К о т е н к о. А… (Чуха потилицю). Своєю шкурою чужi боки латаємо! Сказано, багатому чорт i дiтей колише.

Г и р я в и й. Вiн має втрати…

К о т е н к о. Брехня!

Г и р я в и й. Сам пiдраховував книги, — вiрте!

К о т е н к о. Певно, той одбира, таранкуватий?

Г и р я в и й. Хто його зна? По книгах чисто, а все втрати, збитки… Страшеннi розходи!

К о т е н к о. Скажiть!

Г и р я в и й. Управляючий претендує, що первий персонаж бере по чотири свiчки при газi i що коньяк та закуски на реквiзит ставляться…

К о т е н к о. Скажи тому чорту рябому, щоб вiн до сцени не плутавсь, бо я його i з паном ковтну!

В И Х I Д III

Тi ж i Юркович.

Ю р к о в и ч (здоровкається на ходу з Гирявим). Здоров! Ну? Що? Як? Папiроски нема? Яка, братику, наклюнулась!

Г и р я в и й. Ну?

Ю р к о в и ч (шепоче на вухо). Найвища школа! (До Котенка). Славнiйшому й шановнiйшому до самої землi!

К о т е н к о (жме руку). Здоровенькi, здоровенькi!

Ю р к о в и ч. I слава, i честь i хвала! Коло каси бiйка, в дверях давка, на гальорцi галас… Хороше?? Помiчаєте, як мене вашi панiї нашрубували, — балакаю!

К о т е н к о. I гаразд.

Ю р к о в и ч (кланяється комусь за лаштунки). Барон!.. Князь… I його превосходительство… ого-го! Браво! Браво!

К о т е н к о. Пора б; перше гребали…

Ю р к о в и ч. I се чудо зробила ваша чудова Маруся Лучицька!

К о т е н к о. Хто? Як? I це ви кажете щиро?

Ю р к о в и ч. Саме щиро.

К о т е н к о. Лучицька б то свiт перевернула?

Ю р к о в и ч. Вона, своїм талантом надзвичайним…

К о т е н к о. Коли отаке провадить який-небудь дурноголовий плахiтник, то йому i бог простить; а коли нiсенiтницю торочить все ж таки чоловiк освiчений, який орудує i пером, — так мене злiсть бере… Лучицька! Що вона одна варт? Обставлю я її штурпаками, то й не пiзнаєте! Комiк i ансамбль — всьому голова, всьому сила!..

Ю р к о в и ч. А-а! По-нi-маю: ансамбль, комiк — вiрно! Ансамблева дружня гра… чудо… прелiсть! Звичайно, розумiється… Коли кругом талани… такого багато… Цiлий квiтник таланiв…

К о т е