атласу, тепер вже залапаного, замащеного та заплямованого, темнішого й темнішого з кожним наступним виконавцем. Порноменестрелем^[8].

Я приймаю піґулку.

Координатор зупиняється поруч зі мною та каже: «Аякже, сліпніть на здоров'ячко, тільки не приходьте потім до нас за відшкодуванням».

Я питаю її: «Що-що?»

«Силденафіл, — каже юна леді та стукає своїм фломастером по моїй руці, в якій я тримаю піґулки в пляшечці. — Від нього встає, але при передозі чекай на неартеричну передню ішемічну оптичну невропатію». Пігулки, які вона мені продала.

Вона відходить. А я ковтаю ще одну синю піґулку.

Розмовляючи з трояндовим хлопчиком, Бренч Бакарді каже: «Вони знімають акторів не за чергою». Склавши долоню човником, він підважує відвислий грудний м'яз та шкрябає бритвою по шкірі, що ховалася під ним, водночас кажучи: «Офіційно це пояснюють тим, що в них лише три гестапівські однострої — маленький, середній та великий, — тому вони викликають тих чуваків, яким підходять костюми». Не припиняючи голитись, він час від часу зиркає на монітор, закріплений під стелею, на якому крутять порнуху. Він каже: «Коли прийде твоя черга, не сподівайся, що однострій буде сухим, а вже тим більше чистим…»

З кожного кута під стелею звисають монітори, на яких показують жорстке порно. На одному йде «Чарівник країни поз». На іншому — класичний «Вагіни великого міста». Усі ці фільми — найкращі хіти Кессі Райт. Їм усім не менше двадцяти років. Монітор, на який дивиться Бренч Бакарді, показує його самого поколінням раніше, який грає Кессі Райт по-собачому у фільмі «Перша світова повія: глибоко в траншеях». Той, записаний на плівку Бренч Бакарді, — його цицьки не бовтаються й не відвисають. На його руках немає червоного подразнення від бритви, нема прищиків від врослого волосся. Його долоні, які згрібли тонку талію Кессі Райт, майже змикаються на ній, нігті на них не обведені засохлим бронзером.

У цього, живого Бренча Бакарді, обидві руки — та, що гладить, і та, що голить, — завмирають при погляді на монітор. Рукою, в якій затиснута бритва, він стягає з обличчя темні окуляри. Він усе ще нерухомий, тільки очі бігають із монітора з фільмом на лице хлопчика та навпаки. Під його очима звисають м’яті, пожовані зморшки червонястої шкіри. Фіолетові судини повзуть по засмаглих крилах його носа. Ще більше фіолетових вен розповзається по литках.

Молодий Бренч Бакарді, який витягає свій член та спускає перед камерою на всю цю рожеву вульву, має такий самий вигляд, як у хлопчика із зів’ялими трояндами. Хлопчик, на якому координатор намалювала номер 72.

Номер 72, він стоїть, дбайливо притиснувши до грудей свої троянди, стоїть спиною до монітора, не бачить його. Він дивиться на інший монітор, за спиною Бакарді, на фільм «Друга світова повія: скачка на острові», де кадри, на яких Кессі Райт глибоко заковтує напружений член юного Хірохіто, чергуються з кадрами, на яких «Енола Гей» наближається до Хіросіми зі своїм смертоносним вантажем.

Саме після того, як «Друга світова повія» виборола нагороду «Едалт Відео Ньюз» за найкращу сцену сексу Ч+Ж+Ж, в якій Кессі Райт на пару з Розі-клепальницею^[9] відсмоктує у Вінстона Черчилля, саме того року Кессі взяла довгу творчу відпустку. На цілий рік.

Потім вона повернулася до свого звичайного графіка — два проекти на місяць. Вона створила епічну картину «Король дір». Вона урвала ще одну нагороду «Едалт Відео Ньюз» за найкращу сцену анального сексу у фільмі «Всунь мені літньої ночі», який продався мільйоном екземплярів у перший же рік після релізу. Після тридцяти Кессі полишила кіноіндустрію, щоб розкрутити марку шампуню під назвою «100 разів», бузковий шампунь у пляшці, яка дуже сильно загинається в один бік. Магазини ненавидять тримати нестандартні пляшки на складі, і ніхто не робив замовлення на сайті, поки вона не домовилася про приховану рекламу в двох фільмах. У стрічці «Багато траху без нічого» акторка Касіно Курвуазьє застромила собі цей шампунь між ніг та продемонструвала, що довга, загнута пляшечка пречудово штовхає шийку матки, гарантуючи незрівнянний глибокий вагінальний оргазм при кожному використанні. Акторка Джина Галльяно повторила цей трюк у «Віндзорських трахальницях», і «100 разів» перестав затримуватися на складах.

Але що б ви думали, «Вол-Март»^[10] не прийшов у захват від того, що його хитрощами змусили торгувати секс-іграшками на тих самих полицях, що й зубною пастою або присипкою для ніг. Спочатку пішли повернення. Потім бойкот.

Після цього Кессі спробувала організувати повторний прихід на екрани, але монітори в цій залі не покажуть жодну з тих робіт. Фільми про дівчаток-поні, зняті для японського ринку, в яких жінки, вдягнені в сідла й поводи, виконують вправи з виїздки перед чоловіком, який ляскає батогом. Або фетишистські фільми типу «Війни закусок», у так званому жанрі «сплош», у яких вродливих жінок роздягають та закидують святковими тортами, збитими вершками та полуничним мусом, поливають медом та шоколадним сиропом. Ні, нікому з присутніх не захочеться бачити її останній проект, специфічне кіно під назвою «Лессі, кінчати!»

Поміж інсайдерами індустрії блукає чутка, що фільм, який ми сьогодні знімаємо, зрештою вийде на ринок під назвою «Третя світова повія: повія, що покладе край усім повіям».

У той момент «Першої світової повії», де сцена з сексом по-собачому зміняється картиною звільнення трьома американськими піхотинцями жіночого монастиря в Ельзасі, поки починається наступний епізод, Бакарді знову вдягає окуляри. Без одеж та апостольника на одній черниці стає видно незасмаглий обрис трусиків «танга». У всіх черниць гладенькі безволосі лобки. Пальці Бакарді погладжують шкіру довкола одного соска, і бритва починає шкребти.

Координатор із секундоміром та чорною ручкою проходить повз мене, кажучи: «Це таблетки по 100 міліграм, тому можете очікувати запаморочення…». Загинаючи пальці, вона рахує: «…нудоту, набрякання ніг та щиколоток…»

Я приймаю ще піґулку.

На іншому кінці кімнати Бренч Бакарді трохи нахиляється вперед та заводить обидві руки назад, до поперека. Однією рукою він відтягає гумку на своїх боксерських трусах. Іншою засуває пластикову бритву під червоний атлас та заходиться голити задницю.

Координатор іде геть, усе перераховуючи. «Ангіна, — каже вона, — нерівне серцебиття, назальна гіперемія, головний біль та діарея…»

Інсайдери індустрії подейкували, що того року, того цілого довгого року, на який Кессі Райт взяла відпустку в розпалі своєї кар'єри, вона народила дитину. Вона залетіла в позі «вершниця навпаки», коли Беніто Муссоліні спустив просто в неї.