недоліки. Для цього екзаменовані відповідають на запитання щодо різних аспектів аудіювання і відмічають графічно їх знаходження на осях. Вісь абсцис містить номера питань, вісь ординат — відповіді на них за розгорнутій шкалі від +3 до -3 балів, яка відповідає ступеню оцінки: +3 притаманне мені, +2 достатньо притаманне мені, +1 інколи проявляється, — 3 ніколи не може бути, — 2 зазвичай не трапляється, — 1 майже не трапляється, 0 — не знаю. В ідеальних варіантах графік набуває такого вигляду (рис. 2):

Список запитань до аудіатора:

1. Чи легко я відволікаюся під час слухання?

2. Чи не вдаю я, що слухаю?

3. Чи не слухаю я просто із ввічливості?

4. Чи не мрію я, коли співрозмовник повільно говорить?

5. Чи слухаю я, коли слухання мені набридло?

6. Чи часто я перебиваю співрозмовника?

7. Можливо, я не слухаю, а обдумую свою відповідь?

8. Чи не роблю я передчасних висновків?

9. Чи намагаюсь я в пам’яті зберегти основні факти?

10. Чи займаю я негативну позицію до мовця?

Співвіднесення власного графічного профілю з ідеальним дає можливість визначити свої недоліки в аудіюванні. Перші п’ять запитань оцінюють головну якість в аудіюванні — увагу. Якщо досліджуваний регулярно показує низькі результати, можна припустити, що саме властивості уваги стали причиною неуспішного аудіювання. Запитання 6, 7, 8 пов’язані з такими якостями аудіатора як його нестриманість, бажання проявити своє «Я». Запитання 9 оцінює властивості пам’яті слухача. Запитання 10 співвідноситься із емоційною стійкістю аудіатора, його вмінням відокремлювати особисті пристрасті від об’єктивних даних.

Оцінка комунікативного контролю в спілкуванні (адаптований варіант тесту М. Снайдера)

Поняття комунікативного контролю в складних, зокрема конфліктних ситуаціях, пов'язаний із поняттям комунікативні вміння.

Інструкція. Комунікативний контроль відіграє важливу роль організації безконфліктного спілкування, тісно пов'язаний з емоційною сферою та рівнем саморегуляції людини.

Оцініть кожне із запропонованих висловлювань стосовно себе: правильно («П») чи неправильно(«Н»), — і Ви визначите рівень свого комунікативного контролю.

Висловлювання

1. Мистецтво наслідувати звички інших мені здається надзвичайно складним.

2. Я б міг вдати із себе блазня, щоб привернути увагу чи потішити оточення.

3. Із мене міг би вийти непоганий актор.

4. Іншим людям інколи здається, що я переживаю щось більш глибоке, ніж є насправді.

5. У гурті є рідко опиняюся в центрі уваги.

6. У різних ситуаціях і в спілкуванні з різними людьми я поводжу себе по-різному.

7. Я можу відстоювати винятково те, у чому щиро переконаний.

8. Щоб досягти успіху в справах і в спілкуванні з людьми, я прагну бути таким, яким мене очікують побачити.

9. Я можу бути товариським з людьми, яких не зношу.

10. Я завжди такий, яким здаюсь.

Обробка та інтерпретація результатів. 1 бал нараховується за відповідь «Н» на висловлювання №№ 1, 5, 7 і за відповідь «П» на решту. Підрахуйте кількість балів та порівняйте її з нормативними даними, визначте, як характеризується властивий вам комунікативний контроль.

0–3 бали — низький комунікативний контроль, характеризується:

— стійкістю поведінки — людина не вважає за потрібне змінюватися залежно від ситуації і не враховує особливостей партнера по спілкуванню, а також особливостей ситуації;

— схильністю до спонтанного й щирого саморозкриття в спілкуванні, відкритістю;

— «незручністю» у спілкуванні через прямолінійність, негнучкість;

— стійкістю «Я», незначною мінливістю, схильністю до стереотипів.

4–6 балів — середній комунікативний контроль; характеризується:

— щирістю, спонтанністю поведінки;

— нестриманістю в емоційних проявах і схильністю до афектів, образам, конфліктам;

— схильністю враховувати у своїй поведінці інтереси оточення;

— низькою саморегуляцією.

7-10 балів — високий комунікативний контроль; характеризується:

— легкістю у входженні в будь-яку роль;

— гнучкістю реагування на зміну ситуації;

— гарним самопочуттям та настроєм;

— схильністю до прогнозування та передбачення вражень, які може викликати в оточення;

— умінням постійно тримати себе у формі, слідкувати за собою, знанням про те, де і як себе поводити, керувати проявом своїх емоцій;

— ускладненістю, спонтанністю самовираження, відсутністю потягу до не прогнозованих ситуацій. Характерна позиція: «Я такий, яким я є на даний момент».

Тестові завдання для перевірки знань

1. Мова це:

а) здатність людини до говоріння;

б) система словесних знаків, що охоплює слова з їх значенням та граматику;

в) особливий вид людської діяльності;

г) спосіб передачі інформації.

2. Пріоритетною функцією мови є:

а) номінативна;

б) передачі та засвоєння досвіду;

в) комунікативна;

г) виховна.

3. Орієнтування в умовах здійснення мовленнєвої діяльності відбувається з допомогою такого психологічного механізму:

а) класифікації;

б) осмислення;

в) мововиробництва;

г) регулювального.

4. Фізіологічною основою функціонування мовлення є діяльність:

а) першої сигнальної системи;

б) другої сигнальної системи;

в) мозочку;

г) гіпоталамусу.

5. Мова і мовлення — це поняття:

а) тотожні;

б) зовсім не пов’язані;

в) взаємозумовлені;

г) подібні в цілому, проте мають відмінності.

6. Знаки мови — це: а) особливі, унікальні знаки людської культури, що мають такі специфічні ознаки: уніфікація, максимальна міра узагальнення позначуваного та універсальність;

б) усі знаки письма;

в) літери;

г) апостроф, крапка, кома, знак оклику, тире, дефіс тощо.

7. Основними психологічними механізмами мовленнєвої діяльності є такі:

а) говоріння, слухання, письмо;

б) осмислення, мнемічної організації, випереджального аналізу й синтезу;

в) узагальнення, повідомлення, вплив;

г) усне мовлення, писемне мовлення.

8. Найінтенсивніший етап розвитку мовлення дитини припадає на період:

а) до трьох років;

б) переддошкільний;

в) шкільний;

г) передшкільний.

9. Спілкування — це:

а) соціальне явище, яке виникає в процесі суспільно-трудової діяльності як потреба передачі іншому певної інформації;