що вона також сидить на героїні. А ще помішана на сексі. Але все це легко поправити за допомогою психоаналітика. Гляньте на мене – я товстий; ідеальних людей немає. Можливо, замість весілля варто зібратися двома сім’ями у конференц-залі готелю та здивувати її таким поворотом подій, і замість медового місяця відправити Брітні на 90-денну програму реабілітації. Якось з цим розберемося. Але вона зовсім не розумово відстала. Просто потрібно трохи відновити сили.

Очевидно, вони погано говорять про Брітні через те, що хочуть її та страшенно мені заздрять. Якби я на хвилину відволікся, уже б почали до неї клеїтися. Вони кажуть: «Друже, не ображайся, але ти трахався з недоумкуватою». Оце такий я непопулярний, маю задовольнятися ось цими гімняними друзями. Вони говорять, що в Бріт інтелект 6-річної дитини. Думають, що роблять послугу, говорячи: «Друже, вона не може любити тебе, у неї для цього клепки не вистачає».

Ніби зі мною можна одружитися лише маючи невиліковну мозкову травму. Відповідаю: «Ну не може вона бути відсталою тільки через те, що носить рожевий пояс». Це точно кохання, адже щоразу, коли ми разом, у мене так стоїть, що аж живіт зводить. Маминому співмешканцю я сказав на День подяки: «Ні, Брітні не під кайфом. Найгірше, що можу припустити – це зловживає алкоголем, нюхає клей, курить траву і торгує собою, проте ми хочемо, щоб вона підлікувалася після народження дитини. Можливо, вона німфоманка, але важливо, що вона – моя німфоманка». Через це сім’я страшенно мені заздрить. Говорю їм: «Я закоханий в гарну повернуту на сексі сучку, то чого б вам просто не порадіти за мене?»

І після всіх цих скандалів на весілля приходить значно менше людей, ніж очікуєш.

Може бути, що любов зробить тебе необ’єктивним, проте мені завжди здавалося, що Бріт – дуже розумна. Це так добре, коли ви можете продивитися телевізор разом цілісінький рік і ніколи не сперечатися, що саме дивитися. Серйозно, знали б ви, як багато ми дивимося телевізор, то назвали б нас щасливим подружжям.

І тепер у мене дві крихітні донечки, які пахнуть, ніби спечений на День подяки пиріг. Коли вони підростуть, розповім, що всі люди дещо божевільні, якщо придивитися ближче, а якщо не можеш сильно наблизитися, значить, насправді ти їх не любиш. А тим часом життя йде, все минає. І постійно очікуючи когось ідеального, ніколи не знайдеш любові, адже саме його сила робить коханих людей ідеальними. Можливо, я ідіот, бо прокидаючись щоранку, боюся, ніби моє щастя кудись подінеться. Це замість того, щоб насолоджуватися ним. Можливість бути божевільно щасливим від кохання просто так не дається. І це абсолютне щастя навряд триватиме до кінця життя. Зі мною, певно, щось не те, раз кохаю дружину так безтямно. Але зараз я їду зі своєю сім’єю додому з лікарні – моя кохана сидить поряд, а близнючки пристебнуті на задньому сидінні. Я все ще думаю про те, що таке велике щастя не може тривати вічність, і тут Брітні верещить: «Жучок!», – і її кулачок б’є моє плече так сильно, що ми ледь не врізаємося в кафе «Dairy Queen».

ЗОМБІ

Автор: Чак Паланик

Видано: Playboy, 2013

Переклад: Opovidach

Ґріфін Уілсон запропонував теорію дееволюції. Він, втілення злого генія, сидів двома партами позаду мене на органічній хімії. Він першим взявся здійснити Великий стрибок назад.

Усі про це знають, бо Тріша Ґедінґ була в медпункті разом із ним. Вона лежала на кушетці за ширмою і вдавала, ніби має місячні, відмазуючись від вікторини на заняттях з перспектив східної цивілізації. Вона сказала, що чула гучний сигнал, але не надала цьому значення. Коли Тріша Ґедінґ та шкільна медсестра знайшли його, подумали, що Ґріфін Уілсон схожий на манекена, на якому всі тренуються робити штучне дихання та непрямий масаж серця. Він ледь дихав, ледь рухався. Вони вирішили, що це просто жарт, адже той ще й досі стискав гаманець між зубами, а електричні дроти трималися скронь.

Його спаралізовані руки все ще тримали коробку розміром зі словник, затиснувши велику червону кнопку. Усі бачили цю коробку так часто, що вже й не помічали, проте вона увесь час висіла на стіні медпункту – це був дефібрилятор. Той самий прилад для реанімації серця. Мабуть, він взяв його й прочитав інструкцію. Просто зняв навощений папір з клейких частин і прикріпив електроди до скронь. Здери папірці, приклей дроти до себе і зроби лоботомію. Так легко, що навіть 16-річний впорається.

На уроках літератури в міс Чен ми вчили вираз «бути чи не бути», проте між чорним і білим є величезний простір сірого кольору. Можливо, в сучасників Шекспіра було всього дві можливості. Ґріфін Уілсон, він знав, що тест перед коледжем – це просто пропускний пункт до довгого життя, повного гімна. До життя, де ти одружишся та отримаєш освіту. До життя, де платитимеш податки й намагатимешся виростити дитину, яка не стрілятиме в однокласників. І Ґріфін Уілсон знав, що наркотики не допоможуть. Спробувавши раз, завжди захочеться ще.

Проблема таланту та обдарованості: буває, що ти стаєш занадто здібним. Мій дядько Генрі говорив: «Важливо добре снідати, бо твій мозок все ще росте». Проте ніхто не говорив про те, що іноді мозок стає занадто великим.

Фактично ми – великі тварини, які пройшли еволюцію задля того, щоб відкривати мушлі та їсти сирі устриці, проте зараз від нас чекають, аби ми йшли стопами 300 сестер Кардашян та 800 братів Болдуінів. Серйозно, через темпи, з якими розмножуються Кардашяни та Болдуіни, усі інші види людей будуть поглинуті. Решта нас, ти і я, ми лише глухі кути еволюції, що чекають своєї кончини.

Можна було запитати Ґріфіна Уілсона будь-що. Запитати, хто підписав Гентський договір. Він подібно до того самого мага з мультфільму сказав би: «Дивись, як я витягаю кролика зі своєї голови». Абракадабра – і він знає відповідь. На органічній хімії він міг до хрипу розказувати про теорію струн, проте насправді єдине, чого йому хотілося, – це бути щасливим. Не просто не сумним, він хотів бути точно таким же щасливим, яким буває пес. Щоб не сіпатися від постійних термінових повідомлень та змін у федеральному податковому кодексі. Помирати він теж не хотів. Хотів бути і не бути одночасно. Ось таким генієм-першовідкривачем він став.

Завуч змусив заприсягтися Трішу Ґедінґ, що та не скаже жодній живій душі про інцидент, але ви знаєте, як воно буває. Шкільний округ боявся, що з’являться наслідувачі. Ті дефібрилятори зараз повсюди.

Після випадку у медпункті Ґріфін Уілсон здається найщасливішим. Він завжди регоче надто голосно та витирає слину з підборіддя рукавом. Вихователі