Г.М. ТЮТЮННИК

ТВОРИ

КИЇВ

ВИДАВНИЦТВО

ЦК ЛКСМУ «МОЛОДЬ»

1984

@print

2010

2

Українську художню прозу неможливо уявити без вагомої

літературної спадщини Григора Тютюнника. Письменник у своїй

творчості обрав жанр традиційний для нашої літератури —

оповідання,

повість.

Правдивість

зображуваних

людських

характерів, художня майстерність у відтворенні їхніх вчинків,

емоцій — це те, чим найбільше приваблює він читача.

Живописець правди — так можна б визначити і творчі

принципи, і весь лад душі, а відтак і стиль, позначений яскравою

індивідуальністю митця.

Переднє слово О. Т. Гончара

3

ЗМІСТ

Живописець правди

6

ОПОВІДАННЯ

Зав’язь

12

В сутінки

15

Комета

19

На згарищі

23

Дивак

28

Червоний морок

34

Обмарило

37

Перед грозою

40

Чудасія

45

Холодна м’ята

47

Смерть кавалера

51

Кленовий пагін

61

Сито, сито…

64

Тайна вечеря

69

Печена картопля

74

Гвинт

78

Проти місяця

84

Деревій

89

Поминали Маркіяна

97

Вуточка

106

Обнова

111

На перекаті

116

Дядько Никін

122

Оддавали Катрю

131

У Кравчини обідають

148

М’який

154

Син приїхав

159

Бовкун

174

Іван Срібний

181

Нюра

196

Дикий

205

Крайнебо

Прослідок

213

Груші з копанки

215

Людям на добро

217

4

Колиска

218

Устим та Оляна

220

Три плачі над Степаном

231

Азарт

239

Грамотний

246

Три зозулі з поклоном

256

«Кізонька»

260

Степова казка

Забутий курінь

269

Як свисне Бабак

271

Небезпечний приятель

276

Ходи, біда, стороною

281

Лісова сторожка

282

Однокрил

286

Нічний злодій

289

Як спіймали розбишаку

291

Додому, додому…

292

Біла мара

293

Бушля

296

Ласочка

297

ПОВІСТІ

Облога

300

Климко

365

Вогник далеко в степу

405

День мій суботній

450

Житіє Артема Безвіконного

494

Коріння ( Спогади про автора роману «Вир» Григорія Тютюнника)

507

ДОДАТОК

Шахтарська зоря

549

Свідок — пам’ять

551

Віктор

553

Василь Васильович

559

Ясен цвіт слова

563

Сміхота

565

Медаль

570

Світла душа

576

5

ЖИВОПИСЕЦЬ ПРАВДИ

Блискучим новелістом і повістярем увійшов у свідомість сучасного

читача Григір Тютюнник.

Сьогодні українську художню прозу не уявити без його хай

кількісно й не великої, але справді вагомої літературної спадщини.

Письменник пішов із життя передчасно й трагічно; для багатьох із

тих, хто його знав, Григір Тютюнник так і залишиться письменником

молодим, який тільки-но вийшов із юності, із трудних післявоєнних

літ, де рано гартувалися характери, де навіть підліткам аж надто

діставалося життєвих навантаг, нерідко доводилось їм брати на себе

нелегку ношу дорослих. Власне, про Григора можна було б сказати, що

він із покоління космонавтів, адже, як і перші наші космонавти,

майбутній письменник починав своє трудове життя з ремісничого

училища, звідки одних доля посилала на довколаземні орбіти, на

зоряні траси, а других покликало небо інших випробувань — небо

мистецької творчості.

Ось короткий — за автобіографічною довідкою — життєпис

Григора Тютюнника. Народився 5 грудня 1931 року в селі Шилівка

Зіньківського району на Полтавщині в селянській родині. Вчився в

семирічній школі, закінчив Зіньківське ремісниче училище, здобув

спеціальність слюсаря,

працював

на

заводі,

в колгоспі,

на

будівництві. З 1951 по 1955 рік служив у Радянській Армії. Після

демобілізації працював у депо і вчився у вечірній школі. В 1962 році

закінчив Харківський університет...

Стислі, скупі рядки, але як