офіцерства, підтримувались Антантою. Ліквідовані Червоною гвардією та революційними військами.
(обратно)
450
Архангел Гавриїл! — Мається на увазі погромно-монархічна організація «Союз Михаїла Архангела», яка в 1905–1907 pp. боролася з революційним рухом.
(обратно)
451
«Соловей, соловей, пташечка,
Канареюшка жалобно поет…»
— старовинна російська солдатська пісня.
(обратно)
452
Жилянська — тепер вулиця Жаданівського у Києві.
(обратно)
453
Винниченко Володимир Кирилович (1880–1951) — український письменник стояв на позиціях буржуазного націоналізму. Після Лютневої революції брав активну участь в організації контрреволюційної Центральної ради, був одним із її керівників. З листопада 1918 р. по лютий 1919 р. — голова Директорії. Помер в еміграції в Парижі.
(обратно)
454
Макаренко Андрій (1883 —?) — український буржуазно-націоналістичний діяч, у 1917–1918 pp. — голова профспілки українських залізничників, у 1918 р. — член Директорії.
(обратно)
455
Андрієвський Опанас (1883-?) — український буржуазно-націоналістичний діяч, член Директорії.
(обратно)
456
Швець Федір (1882 —?) — український буржуазно-націоналістичний діяч, у 1918 р. член Директорії, пізніше професор українського університету в Празі, геолог.
(обратно)
457
«Директорія українського національного союзу» — контрреволюційний буржуазно-націоналістичний уряд так званої «Української Народної Республіки» (листопад 1918 — листопад 1919 pp.), який очолив Винниченко, а з лютого 1919 р. — Петлюра. В січні 1919 р. оголосив війну Радянській Росії. У квітні 1919 р. під ударами радянських військ утік до Східної Галичини. Після закінчення радянсько-польської війни у 1920 р. перестав існувати.
(обратно)
458
Нестеровська — колишня назва вулиці Івана Франка у Києві в 1914–1926 pp., названа на честь російського льотчика П. М. Нестерова (1887–1914).
(обратно)
459
Хіба ти не на Дону? — тобто не в складі контрреволюційних денікінських збройних сил Півдня Росії, які діяли на Дону та Півдні Росії.
(обратно)
460
Бульварно-Кудрявська — колишня назва (до 1937 р.) вулиці Воровського в Києві.
(обратно)
461
… від педагогічного музею. — Йдеться про колишній Педагогічний музей, споруджений у 1912 р. по вулиці Володимирській, 57, діяв до 1917 р. Тепер Будинок учителя.
(обратно)
462
«… Hо мы поднимем гордо и смело
Знамя борьбы за рабочее дело…»
— слова з революційної пісні «Варшав'янка».
(обратно)
463
Миколаївський сквер — розташований напроти головного корпусу Київського університету. Після встановлення в ньому пам'ятника Миколі І називався Миколаївським. Тепер Шевченківський парк.
(обратно)
464
Караваєвська — колишня назва вулиці Льва Толстого в 1891–1938 рр., походила від прізвища відомого київського хірурга В. О. Караваєва.
(обратно)
465
… дехто кинувся до університетської брами. — У книзі «Я вибираю літературу» (с. 130) Ю. Смолич розповів про реальні події, які відбулися під час антигетьманської демонстрації 1918 р., учасником яких був сам письменник: «Потім ми бігли садом до стін університету — тоді ще відгородженого дворища поза університетом не було: вікна виходили просто під затінок каштанів, навстіж були розчинені і задні двері.
Пригадую точно: саме коли надбігла до задніх дверей та група, з якою біг і я, ми почули, немов десь по той бік масивної будови університету хтось враз розірвав довжелезне полотнище. Я дна роки проходив уже допризивну підготовку, стріляв на стрільбищі і роздільно, і залпом — і я зрозумів: то був залп з гвинтівок.
Ми вбігли в університет, гримлячи по залізних плитах сходів, і крізь цей тупіт почули другий залп: тепер у лунких мурах будівлі він уже не був подібним до розпахуваного полотнища, а схожий на гуркіт грому після близької блискавки. Тепер уже всі зрозуміли, що це стрілянина і що стріляють, очевидно, по тій демонстрації, на яку поспішали і ми, В коридорі першого поверху та у вестибюлі перед головними дверима враз утворилась колотнеча: хто пробивався вперед, інші задкували.
Коли за тим потічком, що вилився з парадного входу університету на під'їзд, я вибіг між колонаду, знову почулися постріли. Тепер це вже був не залп, а окремі, безладні постріли. На брукові перед університетом кілька людських тіл лежали нерухомо, червоний прапор теж простелився на брукові… А навсібіч — і сюди, назад, до спасенних колон та мурів університетської будівлі, і туди, під гущавину дерев Миколаївського скверу, і геть до рогу Караваєвської вулиці — бігли десятки юнаків і юнок, учасників щойно розстріляної демонстрації».
(обратно)
466
Фундуклеївська — колишня назва (до 1919 р.) вулиці Леніна в Києві. У 1869 р. названа за прізвищем київського губернатора І. Фундуклеєва.
(обратно)
467
Хай живе моя вітчизна! (нім.) — Ред.
(обратно)
468
Хай живе революція! (нім.) — Ред.
(обратно)
469
Васильків — райцентр Київської області, заснований в другій половині X ст. князем Володимиром.
(обратно)
470
Сірожупанники — батальйони, сформовані в Австро-Угорщині, в таборах для полонених з солдатів-українців.
(обратно)
471
Мотовилівка — село Любарського району Житомирської області.
(обратно)
472
Фастів — райцентр Київської області, залізничний вузол, відомий з XV ст.
(обратно)
473
… «січові стрільці» роззброювали тут гетьманських сердюків. — У січні — лютому 1919 р. в Кам'янці-Подільському частина колишніх міністрів створила озброєний загін «Комітет врятування республіки», який став на платформу визнання Радянської влади і виступив проти петлюрівців, але був ними розбитий.
(обратно)
474
Немає імперії! (угор.) — Ред.
(обратно)
475
Антанта — імперіалістичний блок Великобританії, Франції, царської Росії, так звана Троїста угода. Сформувався в 1904–1907 рр. У ході першої світової вший проти держав німецької коаліції Антанта об'єднувала понад 20 імперіалістичних держав (США, Японія, Італія та ін.). Крах антирадянської інтервенції поглибив імперіалістичні суперечності між учасниками Антанти, що призвело до її розпаду на початку 20-х років.
(обратно)
476
… останній
