іноді піднімалися над ним.

Довкола було дуже тихо. Така тиша буває тільки в деякі передосінні дні, коли природа завмирає і починає вслуховуватися сама в себе.

Усі мовчали, насолоджуючись гожим днем, спокоєм і високим небом.

За деякий час Сергій повернувся до Марка, пильно глянув на нього, потім — на Олену і сказав:

— Знаєш, Марку… Ми з твоєю мамою вирішили одружитися.

Хлопець кліпав очима, не знаючи, як реагувати на такі слова. Щиро кажучи, йому було добре з Сергієм… Він поглянув на маму і зустрів її спокійно-щасливий погляд, такий, якого він не бачив уже дуже давно.

— А тобі, Марку, я буду справжнім, щирим другом, — серйозно додав Сергій і простягнув хлопцеві свою міцну руку.