Німі безтілесні сутінки нарешті зімкнулися воєдино й утворили суцільну густу ніч. То була непроста ніч - умовний знак авторові та його героям, добрий знак “годі!” Починалась година гарячих молитов, коли сусід просить сусіда розбудити в собі космічного Всевида лише з одним любомудрим лицем. Коли сусід каже сусідові: “Завтра обов’язково наступить чарівний день, а з ним обов’язково з’являться привиди. За нашим бажанням вони стануть реалізовуватись у живих істот і продовжувати свої вчорашні справи. Тож будьмо обережні, бо ті привиди різні: добрі й лихі, творці і вбивці!..”
“Щира правда! - стрепенувся автор і знову схопив перо: - Всі-всі до вівтаря Добра! Поспішайте!.. Інакше трапиться гірше, ніж я припускав. Інакше - амінь. Більше ніякого дня не діждемося. Тільки одні привиди плакатимуть над пустельною планетою. Геліодора нікому буде народити і навіть вигадати!..” Напевне, то було все, що він міг сьогодні написати, бо далі вже тільки прошепотів:
- Sed spero meliora.
1985-1986 рр.
(c) ОБЕРІГ.- К.: Боривітер, 1992.- №3/4.
(c) ПАЛІЙЧУК О. На дорогах Всесвіту. - К.: ПП “Боривітер”, 2005. - 232 с.
Але сподіваюсь на краще (лат.).
–––––
––––––––––––––––––––
–––––
––––––––––––––––––––
