довелося помандрувати скрізь. Через навальний поступ урбанізованого середовища надто стрімко меншає сільського населення, яке за всіх часів лишалося більш стійким до іншомовного втручання, більше стоїчним у збереженні предковічних звичаїв, хоча будівничі «свєтлого будущего» знищували їх за природну впертість мільйонами. Але й сучасні селяни через агресивну телевізійну експансію різних «мамаду», «кроликів» і «сердючок» чи навіть більш достойних володарів екранного часу, яким також невтямки поняття національної самобутності, починають спілкуватися між собою занадто понівеченою мовою, що має власне ім’я — «суржик», починають «інтернаціоналізуватися».

Моє ставлення до збереження нашої самобутности, насамперед у мові та національних традиціях, аж ніяк не пов’язане з негативом до будь-яких інших народів, їхніх культур, їхніх мов та звичаїв. Навпаки! Мені подобається подорожувати білим світом саме тому, що я знайомлюся з іншими народами, зовсім не схожими на нас, що я можу чути інші пісні, бачити інакші танці, заходити до інших храмів, а потім спрагло вертатися до своїх рідних теренів, до прабатьківських криниць. Навіть не хочу припустити, що час і наша триваюча деградація в ньому зможе колись остаточно знівелювати чарівні відмінності регіонів і в самій Україні, бо наша культура багата саме своїм розмаїттям. Від нещодавніх відвідин тої російської місцини неподалік Новгорода Великого, де колись проминули мої дитячі й шкільні роки, залишилося прикре враження — так само знівечено комуністичною владою й прадавню культуру словен ільменських, яка надто вирізнялася своєю самобутністю на обширах Російської імперії. Ні, треба постати рішуче проти подібного ставлення безбатченків до свого минулого, яке ревно зберігалося кожним народом століттями, щоб загальнолюдська цивілізація не втратила свого багатого історичного надбання таких різноманітних і самобутніх національних культур, від сукупності яких веселково жити на цій планеті, з багаточисельности яких і складається величне мозаїчне панно спільної культури всього людства нашої Землі, всієї загальноземлянської цивілізації.

Знову емоції відхилили мене від простого подання змісту невідомого словника, бо є в ньому щось таке дивовижне, що викликає давні призабуті чуття, аж прокидається в глибинах єства генетична пам’ять і підказує, як треба правильно говорити українською мовою, яка вона справді самобутня і водночас материнська для всіх інших слов’янських мов і як вони можуть родичатися через нашу. Придивіться до нього, задумайтесь, я ж маю надію, що довкола долі цього словника можна і треба поговорити серйозно про багато що наболіле, навіть у тім випадку, якщо більшість фахівців прихилиться до висновку, що ніяк не можна увійти сьогодні до тої річечки, яка протікала повз нас іще вчора.

Я безмежно вдячний долі, яка звела мене з однодумцем Юрієм Некрутенком, котрий щиро й безкорисливо допоміг мені підготувати до друку оцей давній скарб, щоби поділитися нарешті ним з усіма, хто спрагне від нестачі чистої води з прабатьківської криниці. Справді, вона в ній дещо заспана, але ж іще не пізно повитягати муляку, дозволити знову битися пружними водограями давні джерела…

Як на мене, то такий словник (далі подаю курсивом у лапках окремі вирази тільки з останньої сторінки словника) «до скрути треба», бо ж не «лизень злизав» нашу пам’ять., бо ж іще багато хто з нас боляче відчуває чуже «як сіль на очі», а ті, що «не нашої сотні», нехай собі йдуть в іншому краї «ловити вітра».

Від редакції журналу "Вітчизна". З люб’язної згоди власника цього унікального словника, якого Ю. Завгородньому вже вдалося випустити у світ окремою книжкою  — звичайно, мізерним, як для такої безпрецедентної праці, накладом, — передруковуємо його повністю для наших читачів, яких, сподіваємося, він не може не зацікавити і стане їм неоціненним посібником для глибшого пізнання рідної мови. З радістю опублікуємо на сторінках подальших номерів журналу відгуки читачів та їхні припущення щодо авторства словника.

Українсько-російський словник мовних і фразеологічних відмінностей

Деякі слова, що вимагають після себе іншого відмінка, ніж відповідні їм у російській мові, або такі, що вживаються, на протилежність російській мові, без прийменника

Бігти по кого, по що — бежать, идти за кем, [за чем, чтобы достичь]*. [Бігти за ким, за чим — бежать, идти за кем, за чем (вслед)].

Брати. відбирати кому що — отнимать у кого что, отбирать.

Бути за кого — быть кем. Бути за голову колгоспу.

Вивчати, вивчити кого, чого — выучивать кого, чему, научать, научить.

Вивчатися, вивчитися чого — выучиваться, виучиться чему.

Визволитися з чого — избавиться от чего. Визволився з кари — избавился от наказания. Визнавати за добре — находить хорошим.

Вийти на кого — сделаться кем. Вийшов на лікаря — сделался доктором.

Відрікатися кого — отрекаться, отказаться от кого.

Вистаратися проти кого — прислужиться кому.

Витрачатися з чого — израсходовать что.

Вірити на кого, на що — верить кому, чему.

Ворогувати на кого — враждовать с кем.

Ворожити коло кого, коло чого — возиться с кем, с чем.

Воювати кого — воевать с кем. Прийшло мені турка воювати.

Втішатися з чого — утешаться чем, радоваться чему.

Глузувати з кого, з чого — смеяться над кем, чем.

Глумитися з кого, чого — насмехаться над кем, чем.

Глядіти чого, кого — а) беречь кого, присматривать за кем. Гляди себе, моя дитино — береги себя, моё дитя, б) соблюдать что (опраздниках, о постах и т. п.),  следить за кем, за чем, обращать внимание на кого, на что. Коли тінь не глядить дороги, то гляди ти — если тень не следит за дорогой, то следи сам.

Голосувати на кого — голосовать за кого.

Грати чого — играть что. Грати польки.

Гукати на кого — звать кого.

Дбати кого, чого (і ким, чим) — радеть, стараться, заботиться о чём. Було тобі самому сіна дбати — нужно тебе самому о сене заботиться.

Дивувати з кого — удивляться кому, чему.

Доглядати кого — смотреть за кем.

Додавати чого — прибавлять что.

Докоряти кому — укорять кого, упрекать.

Допитуватися на що — расспрашивать о чём.

Дорікати кому чим — упрекать за что.

Жалкувати за ким, за чим — сожалеть о потере кого, чего; оплакивать кого, что.

Женитися з ким — жениться на ком.

Ждати на кого, на що — ждать кого, чего.

Жити з чого — жить чем.

Журитися ким, чим — заботиться о ком, о чём.

Журитися за ким, за чим — грустить о ком, о чём.

Забарвлювати на що — окрашивать во что. Забарвлений на зелене — окрашенный в