земської управи. За ініціативою О. Х. Стевена 24 листопада 1873 р. було виділено 200 рублів на придбання книг. Сама ця дата і є датою появи на світ бібліотеки. В 1878 р. вона отримала власне ім’я «Таврика». Цим підкреслювався її краєзнавчий напрям.

Офіційні дані про організацію, комплектацію і фінансування бібліотеки земства збереглися в «Систематичному зведенні постанов Таврійських губернських зборів». Один із записів, зроблений 24 січня 1878 р., наступний: «Книг з управи додому не видавати. Доручити управі скласти допоміжні правила користування книгами».

Особливу турботу управа проявляла про комплектацію фондів. «Просити директора Імперської публічної бібліотеки про відмову на користь земства від виставлених на продаж дублікатів книг, які стосуються Таврійської губернії».

Доручили займатися цим Федору Петровичу Кеппену.

Бібліотека нині може гордитися унікальними виданнями.

ВИНИЩИЛИ ТАРПАНІВ, з нарису В. Грищенка «Вони зневажали вуздечку»

Одним з видів, що дожив майже до наших днів, був тарпан.

…В історичні часи вони були широко поширені в Європі. Існувало два підвиди – лісовий і степовий. …Степові жили в степовій і лісостеповій зонах Східної Європи від Пруту до Уралу. На північ вони доходили до Києва, Чернігова, Воронежа. Володимир Мономах у своєму «Повчанні дітям» згадував, як він ловив диких коней біля Чернігова і на Росі. Про череди диких коней на Південному Бузі писав Геродот. Ще в 40-х роках XVII ст. череди тарпанів зустрічалися на Трубіжі поблизу Києва.

…Характерними для тарпана були коротка і майже прямостояча грива і короткий хвіст (Кеппен, 1896).

…Для тарпанів характерні сезонні міграції. З Агайманського поду (південний схід нинішньої Херсонської області) у холодні зими вони переходили через Чонгарський півострів і Арабатську стрілку в Крим аж до Теодозії (Кеппен, 1896).

З освоєнням степів тарпани починають все більше і більше заважати переселенцям. Вони ґрасували і поїдали хліб, відбивали кобил, вступали в бійки з домашніми жеребцями. Переселенці вели з тарпанами нещадну боротьбу. На них уже не просто полювали, а цілеспрямовано винищували. Зіграла свою роль у рішенні долі диких коней і оранка степів.

…У 1820-х рр. неподалік Каховки місцевий поштар кілька днів вдень і вночі переслідував табун з 20-30 тарпанів. Нарешті вони так знесиліли, що їх змогли загнати в огорожу й усіх перебити (Кеппен, 1896).

…У 1837 р., коли спадкоємець престолу Олександр Миколайович був у Новочеркаську, йому привели пійманого неподалік живого тарпана (Кеппен, 1896).

Але нещадна війна продовжувалася. Довше усього тарпани протрималися в Херсонському, Дніпровському і Мелітопольському повітах Катеринославської губернії.

Проте освоєння степів йшло швидкими темпами. Ще швидше винищувались тарпани, які заважали розвиткові сільського господарства. Зрештою від численних черід залишилися всього два невеликих табуни.

У 1863 р. доктор Зеленкевич писав у «Таврійських губернських відомостях» про те, що необхідно видати розпорядження про збереження цієї зоологічної рідкості. Його підтримав відомих російський зоолог Ф. П. Кеппен, який тривалий час працював інспектором сільського господарства на півдні країни і вивчав там життя диких коней. Але й уряд, і земства Херсонської і Таврійської губерній залишилися глухі до закликів учених.

Один з табунів, що залишалися, припинив своє існування 1866 року, одне лоша піймали і передали в Московський зоосад.

З другого табуна до 1870 р. залишилася лише самотня кобила, яку утримували в с. Княже-Григорівка (нинішня Херсонська область). Вона бродила недалеко від табунів домашніх коней, а коли не було пастухів, навіть підходила до них. Протягом трьох років кобила ставала все менш дикою. Вона привела двох лошат, яких у неї відібрали.

…Під час різдвяних свят 1876 р. на Агайманькому полі місцеві селяни вирішили побавитися й улаштували «полювання» за цією кобилою, в результаті чого вона загинула. Щоб увійти в історію як «остання з могікан». Правда, за повідомленням Ф. Фальц-Фейна, ще дві самотні кобили тарпана були вбиті в 1879 і 1882 рр. (Кеппен, 1896).

Остання лелітка, що жевріла, згасла 1918 року, коли в стайні кінного заводу біля Миргорода помер старий жеребець тарпана...