Литвек - электронная библиотека >> Редьярд Кіплінґ >> Классическая проза >> Місто Страшної Ночі (збірка) >> страница 55
милі без жодного повороту. І буває, що на сорокамильному перегоні поїзд двадцять п’ять разів з рейок сходить. Я побував там місяць тому, підміняв хворого інспектора. Він мене попросив розшукати в лісі двох волоцюг.

— Двох? — сказав Пайкрофт. — Не заздрю я другому, якщо тільки…

— Після війни в тих краях багато волоцюг розвелося. Інспектор сказав, що цих я знайду біля М’Біндської вітки, де вони дожидають нагоди поїхати на північ. Він, бачте, лишив їм трохи харчів і хініну. Я виїхав на поїзді з ремонтною бригадою. Вирішив їх розшукати. Один стояв коло глухої колії на початку бічної вітки, а другий сидів навпочіпки й дивився на нього знизу.

— Допомогли ви їм чим-небудь? — спитав Прічард.

— Допомогти я вже не міг нічим, хіба що поховати. Там, бачте, пройшла гроза, і обидва вони були мертві й чорні, як вугіль. Від них, бачте, нічого не лишилось, саме вугілля. Коли ми попробували зрушити їх з місця, вони розпались на шматки. У того, що стояв, були штучні зуби. Я зразу це помітив, бо зуби блищали в чорноті. Він теж розпався, як і його товариш, що сидів навпочіпки, — обох дощ наскрізь промочив. Після того як обидва згоріли, обернулись на вугіль. І ще — я тому й питав за прикмети — у того, що мав штучні зуби, було татуювання на грудях і коло пліч — корона і якір, обвитий ланцюгом, а зверху — літери М. В.

— Це я бачив, — квапливо підтвердив Пайкрофт. — Усе точно.

— Але ж від нього самий вугіль лишився? — спитав Прічард, здригаючись.

— Знаєте, як на спаленому листі виступають білі рядки? Ну, ось і там, бачте, щось таке було. Ми поховали останки, і я взяв собі… Але він був ваш друг.

Містер Хупер вийняв руку з кишені — порожню.

Прічард на мить затулив обличчя долонями, мов злякана дитина.

— Наче зараз бачу її в Хауракі! — промурмотів він. — І ті бантики на пляшках. «Адо», — каже вона племінниці… О Боже!..

Надвечір’я тихе літнє, козолист розкішно квітне,
Листячко не шелестить,
Сад у тиші спочиває, аромати розливає,
І з коханим дівчина сидить, —
співали учасники пікніку, дожидаючи поїзда на станції Ґленґаріф.

— Не знаю, що ви про це думаєте, — сказав Пайкрофт, — але я бачив його обличчя цілих п’ять вечорів підряд, а тому хочу допити пиво й подякувати Богові за те, що цей чоловік помер!

Короткий словник іншомовних слів та виразів[107]

Адха — пів.

Аллах-о-акбар! — Аллах великий!

анкас — залізне слоняче стрекало.

Аслі нагі! Хараб! — Це шахрайство! Партач!

ахіста — поволі.

аччха — добре.


Банджара — торговець збіжжям.

бадмаш — негідник; про дітей — шибеник.

банао — дурисвітство.

банія — крамар, часом і лихвар.

Бапребап! — здивований або скрушний вигук.

бара-малум — старший помічник капітана; дослівно — «дуже тямущий».

басті — селище, передмістя, міська дільниця.

бат — мова, слово.

бахадур — герой, богатир; додавалося до титулів вищих англійських офіцерів.

бахут ачча — дуже добре.

бгішті — водонос.

бгуса — полова.

боло — скажи, говори.

бурка — довга чадра, що вкриває всю постать магометанки.


Гуру — духовний учитель; тут ідеться про жерця.


Ґазі — у магометан назва воїнів, захисників віри.

ґопі — пастушка.


Дакайт — розбійник.

дакайство — розбійництво.

данґрі — цупка синя бавовняна тканина; тут — штани з такої тканини.

дгака — криваво-червона квітка.

деодар — гімалайський кедр.

дехка — бач.

джаду — чаклування.

джайна, джайнізм — одна з індійських релігій, близька до буддизму.

джальді — хутко.

джаханнум ке муафік — яку пеклі.

джібунвал — баковий матрос.

джхіль — озеро.

дут — іди.


Занан — жіноча половина дому.


Ікка — візницька бідка.


Котваль — начальник міста або міської варти.

кос — індійська міра відстані, близько 4 км.

кулі — служники.

кхервари — одна з народностей Індії.


Лакрі — дрючок.

лакх — сто тисяч.

лашкар — матрос.

лінгва-франка — суміш португальської з малайською.

лота — круглий мідний глек.

Ля Іллаха іль Аллах! — Нема Бога, крім Аллаха! (Побожний вигуку магометан).


Малум — розуміти.

мантра — молитва або заклинання.

мата — віспа.

махаджан — лихвар.

махаут — погонич слонів.

мемсахіб — тобто біла пані (мем — скорочене звертання «мадам»).


Нума — різновид дерева.


Пака — тривкий.

панкха — велике підвішене віяло.

парда-нішін — дослівно: «та, що за завісою», тобто заміжня.

парії — найнижча каста в Індії.

патани (пантани) — нащадки афганців з війська мусульманських завойовників; жили переважно на північному заході Індії. Тут — дикі розбійники з гір.

пахарі — народність на заході Гімалаїв, дослівно «горяни».

піпал — фігове дерево.


Рао — те саме, що раджа, князівський титул в Індії.

Рао-сахіб — пан раджа.


Самджа — зрозумів.

саркар — влада, уряд.

сахіб — титул, що звичайно прикладається до англійців, пан.

сахіб-бахадур — пан богатир (пан герой).

серанґ — боцман.

суур — свиня.


Тар — телеграма.

тат (тату) — коник.

тахіб — див.: сахіб.

телі — олійники.

туфан — буря, ураган.


Хавальдар — сержант у тубільних військах.

Хам декхта ге! — Я пильную!

хідматгар — слуга.

хукка — кальян, курильний пристрій, де дим проціджується крізь воду.

хуш — задоволений.

Чал — їдь.

чірія — пташка.

чуп — мовчи.

чхота — маленький.

чхота-сахіб — «молодший пан», тобто помічник.

Шайтан ке муафік — як чорт.

ББК 84 (4Вел)

К 42


В оформленні книжки використано пластику Давньої Індії


Видавець Василь Гутковський


© Редьярд Кіплінґ, текст, 2011

© Юрій Лісняк. переклад, 2011

© Василь Ґабор, автор проекту, 2011

© Андрій Кісь, худ. оформл., 2011

© ЛА «Піраміда», макет. 2011


ISBN 978-966-441-222-0

Літературно-художнє