розстріл Бронштейна Матвія Петровича виконано 18 лютого 1938 року в м. Ленінград.

Визначенням Військової Колегії Верховного суду СРСР від 9 травня 1957 року вирок Військової

Колегії від 18 лютого 1938 року стосовно Бронштейна М. П. за обставинами, що знов відкрилися, скасований і справа про нього припинена за відсутністю складу злочину.

КУДИ ПОДІЛИ ВИ МЕРЦІВ, з вірша Л. Чуковської «М.», присвяченого М. Бронштейну

Консервы на углу давали.

Мальчишки путались в ногах.

Неправду рупоры орали.

Пыль оседала на губах.

Я шла к Неве припомнить ночи,

Проплаканные у реки.

Твоей гробнице глянуть в очи,

Измерить глубину тоски.

О, как сегодня глубока

Моя река, моя тоска!

Нева! Скажи в конце концов,

Куда ты дела мертвецов?

ВИПЕРЕДИВ ЧАС, з статті «Бронштейн Матвій Петрович» на history.mytimes.ru

Його хлоп’яцтво припало на важкі роки громадянської війни, в школу він не ходив і головними

його вчителями були книги. Багато читав, багато чому навчився – став незвичайно освіченою

людиною. Вільно говорив трьома мовами, ще на декількох читав.

Після закінчення університету затвердив свій статус фізика-теоретика. Найвідоміша робота була з

області, в якій позначатимуться квантові ефекти в гравітації.

У статтях з космології він висловлює принципові сумніви в можливості побудови теорії,

заснованої лише на наявних фізичних теоріях, оскільки вони симетричні до обох напрямів часу. У

зв’язку з цим Бронштейн приділяв значну увагу питанню про межі застосовності фізичних теорій.

Велика частина однієї з робіт цього циклу складає розділ «Відношення фізичних теорій одна до

одної і до космологічної теорії».

Таким чином він поставив опис Всесвіту як результат завершеності існуючих теорій, а не як

унікального фізичного об’єкту.

Він пише, що загальна теорія відносності в її існуючій формі – лише нарис майбутньої теорії, побудова дійсної теорії тяжіння повинна бути пов’язана з ще глибшим перетворенням фізичних

понять. Це зауваження мало під собою грунт – для опису квантових ефектів бракувало поняття

риманової геометрії.

ЗУХВАЛА ВИХВАТКА , з статті Е. Кольмана «Лист тов. Сталіна і завдання фронту

природознавства і медицини»

Найяскравішим явищем в цій області є, мабуть, виступ проф. Френкеля на організованій VIII Всесоюзній конференції з фізико-хімії, що відбулася у середині грудня 1931 року в Ленінграді.

Проф. Френкель, який присягався в своїй відданості радянській владі, заявив разом з тим

наступне: «Діалектичний метод не має права претендувати на керівну роль в науці. У нашій

політиці допускається надзвичайно шкідливий перегин нав’язування ученим і молоді поглядів

діалектичного матеріалізму. Соціалізм вимагає обгрунтування, його дає історичний матеріалізм, проте він не пов’язаний з діалектичним матеріалізмом, що є перешкодою в розвитку науки. Ні

Ленін, ні Енгельс не є авторитетами для фізиків, книга Леніна зводиться до затвердження

азбучних істин, із-за яких не варто ламати списа. Ваша філософія реакційна, сподіваюся, що скоро

партія в цьому переконається, чому вже прикладом є вислови т. Бухаріна. Не може бути

пролетарської математики, пролетарської фізики і т.д.».

Ця зухвала вихватка завзятого махіста, глави групи фізиків так званої «ленінградської школи»

(Гамов, Ландау, Бронштейн, Іваненко й ін.) не одинична.

ВСІМ СТАВИВ П’ЯТІРКИ, зі спогадів В. Савельєва

За зовнішнім виглядом МП (Бронштейн М. П. – авт.) відрізнявся від Ландау, як Штепсель від

Тарапуньки. У внутрішньому змісті схожості теж було небагато: добрий гумор Бронштейна

сильно відрізнявся від злого сарказму Ландау. Студентів ніколи не переслідував і не знущався з

них. Страшно дивувався, якщо студент знає хоч що-небудь. Всім ставив п’ятірки.

СОНЯЧНИЙ ТАЛАНТ, з книги Г. Гореліка «Лідія Чуковська і Матвій Бронштейн»

«Сонячна речовина» – так називається його оповідання про те, чим жива наука. На думку

знаменитого фізика, нобелівського лауреата Льва Ландау – і я з ним цілком згоден – оповідання це

читати «цікаво будь-якому читачеві – від школяра до фізика-професіонала». А про народження

цієї книги, про появу нового дитячого письменника говорить його дарчий напис, зроблений 21

квітня 1936 року: «Дорогою Лідочці, без якої я ніколи не зміг би написати цю книгу».

За ті, що залишалися йому півтора роки життя він створить ще два маленькі шедеври науково-

художньої літератури, при цьому інтенсивно працюючи в теоретичній фізиці. Його талант був сам

утворений з сонячної речовини, яка завжди освітлює шлях науці і дарує тепле світло людям.

ГІПОТЕЗИ ЧЕКАЮТЬ ОБГРУНТУВАННЯ, з кореспонденції П. Нешитова «Сонячна

речовина» М. П. Бронштейна»

У Санкт-Петербурзі відбувся семінар «Сонячна речовина» М. П. Бронштейна», присвячений 100-

річчю з дня його народження.

Член-кореспондент РАН п. Старобінський в доповіді «Темна енергія у Всесвіту», перш ніж

приступити до аналізу однієї із спеціальних статей М. П. Бронштейна 1932 року, виділив в

творчій спадщині автора три типу робіт.

По-перше, те, що написане М. П. Бронштейном про неможливість розкладання фотонів, необхідно

просто знати і застосовувати – обговорювати там нічого.

По-друге, роботи з гравітаційного поля, бездоганні в теоретичному відношенні, не завжди

достатньо конкретні в тому, що стосується експериментальних наслідків; вони можуть бути

доповнені, оскільки зараз вже доступні спостереженню макроскопічні процеси, скоординовані з

квантовістю гравітону.

Нарешті, третій вид робіт – це гіпотези, котрі чекають свого обгрунтування чи спростування.