середовищі,

приготованому з тканин імунізованих тварин, ті ж мікроорганізми добре ростуть. Досліди ці стали

важливим аргументом в спростуванні теорії Пастера і Клебса.

В. К. Високович ставить мету: виявити і «розшифрувати» справжній механізм, «код» імунітету і

«перевірити свої припущення дослідним шляхом».

Він розробляє абсолютно нові принципи побудови теорії імунітету.

Геніальна прозорливість В. К. Високовича як мислителя і мікробіолога виявляється в тому, що він

правильно передбачає основні принципи нового вчення про імунітет, формулює кардинальні

гіпотези, визначає чинники, котрі обумовлюють набутий імунітет.

...На превеликий жаль, праці В. К. Високовича з основ штучної імунізації проти мікробних

інфекцій практично не згадуються ні у вітчизняній, ні в іноземній літературі.

Що ж до дослідів німецького бактеріолога і імунолога Ріхарда Пфейффера та інших, то слід

відзначити, що вони проводилися... через десять років після експериментів В. К. Високовича.

ФУНДАТОР ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, з статті «Кафедра патологічної анатомії»

на інтернет-сайті Київського національного медичного університету ім. Богомольця

У 1896 р. кафедру очолив професор Володимир Костянтинович Високович – вчений зі світовим

ім’ям, основоположник експериментальної патології. Його фундаментальні твори з

експериментального ендокардиту отримали загальне визнання і не втратили своєї актуальності до

нашого часу. Пріоритетним напрямком робіт В. К. Високовича було також виявлення долі

мікроорганізмів, уведених у кров. Автор є основоположником вчення про ретикулоендотеліальну

систему, яке мало всесвітнє значення.

Професор В. К. Високович створив свою оригінальну наукову школу, характерними рисами якої

була розробка патологічної анатомії і патогенезу інфекційних хвороб, поєднання морфологічних,

експериментальних і бактеріологічних методів дослідження.

В. К. Високович з повним правом може вважатися також засновником київської школи

мікробіологів і епідеміологів; він один з фундаторів Київського Бактеріологічного інституту.

ОЧОЛИВ РИЗИКОВАНУ ЕКСПЕДИЦІЮ, з нарису С. Старченка і В. Благодарова «Високович

Володимир Костянтинович. До 150-річчя від дня народження»

Наприкінці 1896 року у м. Бомбей спалахнула велика епідемія чуми (зі смертністю 350 хворих

щодня); ця епідемія становила загрозу і для Європи. Уряди передових європейських держав

почали надсилати до Індії наукові експедиції лікарів з метою вивчення чуми і ліквідації епідемії.

Були споряджені німецька, австрійська, італійська, єгипетська, французька експедиції;

академічною окрасою експедиційного корпусу були: Georg Gaffky, Richard Pfeiffer, Robert Koch,

Alexander Jersin.

У січні 1897 року у С.-Петербурзі вирішили: в Індії мусять бути і вчені з Росії. Експедицію очолив

професор Високович Володимир Костянтинович.

8 лютого В. К. Високович і Д. К. Заболотний на засіданні Київського товариства лікарів

розповіли про мету і завдання «чумної експедиції», присутні «зустріли доповідачів овацією й

щиро бажали їм успіхів». 10 лютого експедиція виїжджала з Києва, «зайнятий членами експедиції

вагон був завалений квітами; скрізь (у натовпі лікарів, студентів, городян) чутні були полум’яні

промови ораторів і теплі побажання членам експедиції успіхів і прохання «берегти себе і

повернутися живими та здоровими».

Потяг рушив, у натовпі пролунало дружнє «ура!» і переможний марш духового оркестру

Бендерського 132-го піхотного полку, в якому служив військовий лікар Заболотний.

Після експедиції в Індію професор Високович у 1899-1910 роках виїздив досліджувати чуму в

станицю Колобівка (Астраханська губ.), селище Володимирівка (Киргизький степ), в Інкоу

(Далекий Схід), у м. Одеса (1901, 1902 і 1910 рр.) та задля організації протиепідемічних заходів

вогнищ холери: у містах Ляолян (1904 р.), Самара, Ростов-на-Дону, містах Південного берега

Криму (1908 р.).

В епідемію холери 1907 р. в м. Києві В. Високович перший діагностував холеру в померлого

хворого, і перший висловився про водне походження київської епідемії; населення почало

вживати артезіанську воду і епідемія зникла.

ЖАХЛИВІШЕ ЗА АТОМНУ БОМБУ, з дослідження Ю. Колкера «110 років російській чумі»

Запитання на кмітливість: коли і де було застосовано найсмертоноснішу зброю в історії людства? І

що це за зброя? Вийшли два запитання, навіть три, але не в цьому річ. Все одно ви помилилися. Не

у XX столітті, не в Японії, не атомна бомба.

...Знадобився важіль, не дуже великий, навряд чи довший за чотири метри. І все одно – він

перекинув світ. Половці додумалися винищити жителів, кинувши за стіну... чумний труп.

...Двадцять п’ять мільйонів – одним махом: такою виявилася зброя. Населення Європи

зменшилося на третину, населення Англії – удвічі, папський двір в Авіньоні – на чверть.

Європейська цивілізація спіткнулася. Чисельність населення вдалося відновити лише до початку

XVI століття.