ДОБРЖАНСЬКИЙ (ДОБЖАНСЬКИЙ) Феодосій Григорович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-американський.

Біолог-генетик. Один з фундаторів світової експериментальної генетики популяцій і синтетичної

теорії еволюції.

З викладацької родини. Батько, Добжанський Г. – учитель гімназії.

Народився 12 (25) січня 1900 р. в м. Немиріві Київської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Вінницької області України).

Помер 18 грудня 1975 р. в м. Дейвісі (Каліфорнія, США). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив 6-у київську гімназію (1909-1917), фізико-математичний факультет Київського

університету (1917-1920), стажувався в США (1927-1929).

Працював викладачем Київського політехнічного інституту (1920-1923), Петроградського (1924-

1925) університету, ученим спеціалістом Комісії з вивчення природних продуктивних сил Росії

(1925-1927), викладачем Каліфорнійського (1929-1940) технологічного інституту, Колумбійського

(1940-1962), Рокферелівського (1962-1970) Каліфорнійського (1971-1975) університетів.

Член Національної академії наук США.

Член Американської академії науки і мистецтв.

Член Американського товариства філософів.

Член Лондонського королівського товариства.

Почесний доктор Оксфордського університету (1964) і ще двадцяти вищих учбових закладів.

Лауреат медалі Американської національної академії (1941), Кімберівської генетичної медалі

(1958), Національної медалі за розвиток науки США (1964).

Як учений дебютував в збірнику «Матеріали до вивчення фауни Південно-Західної Росії» статтею

«Опис нового виду роду Coccinella із околиць Києва» (1917).

Потім настала черга наступних книг: «Генетика і походження видів» (1937), «Еволюція, генетика і

людина» (1950), «Біологічні основи людської свободи» (1956), «Еволюціонуюче людство» (1962),

«Генетика еволюційного процесу» (1970).

Перу нашого земляка також належать статті «Що і як успадковується у живих істот?» (1925),

«Придушення науки» (1949), «Смерть науки в Росії» (1950), «Міфи про генетичне визначення і

про tabula rasa» (1975).

Всього залишив понад 300 наукових праць.

Серед друзів та близьких знайомих Д. – М. Демерец, Ю. Філіпченко, Л.Берг, М. Вавилов, Т.

Морган, Р. Левонтін, Ф. Айала, С. Четвериков, К. Піттендрай, Ю. Горощенко, П. Семенов-

Тяньшанський, Ю. Керкіс, В. Лучник, А. Стертевант, С. Кушакевич, В. Вернадський та ін.

***

СЕНС – В ЕВОЛЮЦІЇ,

з наукового кредо Ф. Добржанського

Ніщо в біології не має сенсу, окрім як в світлі еволюції.

РАСИ ІСНУЮТЬ, з визначення Ф. Добржанського

Стверджувати, що раси не існують, тому що вони не є строго розмежованими групами, значить,

здійснювати найгіршу типологічну помилку. Це настільки ж логічно, як стверджувати, що немає

міст, тому, що сільська місцевість, яка їх розділяє, не зовсім заселена.

ПІД ПІДОЗРОЮ, з статті Ф. Добржанського «Міфи про генетичне визначення і про tabula rasa»

Серед біологічних наук, можливо, найбільше значення для гуманітарних проблем має генетика. Її

значущість перш за все – у філософських й історичних додатках: звідки взялося людство, що з ним

може бути далі, яке його місце в системі природи. Її значущість – і в безпосередньо практичних

проблемах: фізичне і психічне здоров’я і хвороби, сприйнятливість до навчання і виховання,

податливість до тиску і напруги матеріального і соціоекономічного середовища.

Чим більш безпосередньо значуща наукова дисципліна для людської діяльності, тим більше вона

може суперечити якимсь розхожим переконанням і упередженням.

Ганебна історія репресій проти генетики в Радянському Союзі, ...достатньо широко освітлювалася,

щоб не повертатися до неї тут. Політично спритний шарлатан зміг переконати правителя великої

країни, що генетика підриває прийняту релігію діалектичного матеріалізму. Він також зміг

впродовж чверті століття руйнувати сільське господарство своєї країни під приводом створення

неймовірно ефективних способів його поліпшення.

У першій половині поточного сторіччя генетика страждала й від інших збочень в руках фанатиків

расизму і класової теорії. Вони оголосили генетику науковою основою своїх нелюдяних і

зловмисних уявлень. Апофеозом подібних збочень стали нацистська ідеологія і злочини нацистів.

Тому і нині в деяких колах генетика продовжує перебувати під підозрою.

...Концепцію tabula rasa в розгорненому вигляді сформулював Локк в 1690 році. Він вважав, що

розум новонародженої дитини не містить природжених думок або принципів. Людське розуміння

виникає з плотських даних і життєвого досвіду. В наші дні міф про tabula rasa має на увазі, що всі

людські істоти при народженні наділені однаковими здібностями: людські істоти взаємозамінні.

Протилежне цьому міфічне уявлення про генетичне визначення в сучасному звучанні і в

генетичних термінах знаходимо в працях С. Д. Дарлінгтона. Він стверджував, що кожна особа

стала тим, ким вона є, тому що такою її зробили її гени. Навіть відмінності між монозіготними

близнятами, відповідно Дарлінгтону, частково обумовлені генетичними, а не середовищними

чинниками. Успіх чи провал обумовлені генами, а не середовищем чи успіхом. ...Вся історія

людства, його рас, націй і класів є явище біологічне, а не соціальне...

Міф про tabula rasa є священною догмою для марксистів в Радянському Союзі і за його межами.

Вони вірять, що біологічна еволюція людства припинилася, коли людина винайшла працю. З тих

пір людство нібито підкоряється соціальним, а не біологічним законам.

...Прихильники міфів про генетичне визначення і про tabula rasa в рівній мірі винні в плутаному

мисленні. Вони не можуть відрізнити людську рівність від генетичної ідентичності і нерівність від

генетичної різноманітності. Рівність і нерівність, з одного боку, і генетична ідентичність і

різноманітність, з іншого, відносяться до різних областей міркування. ...Генетична ідентичність і

різноманітність є