уціліло?

– На жаль, Сергію Павловичу, залишився неушкодженим лише один гребний катер, – відповів

старший офіцер.

– Розпорядіться, щоб його негайно спустили для порятунку поранених.

...Багатостраждальна «Світлана», яку майже півтори години розстрілював супротивник, кренилася

на лівий борт, через відкриті за командою Зурова кінгстон і продірявлений корпус. Вона сама

приймала в себе свою погибель – море.

Зуров, одержавши дозвіл командира, як хороший господар, керував розбором ліжок, рятівних

кругів і пробкових поясів. В першу чергу цими рятувальними засобами забезпечували поранених.

І лише після цього командир подав свою останню команду – рятуватися за здатністю. Люди

розбігалися в різні боки і вибирали зручні місця для стрибка. На човні тільки дві люди нікуди не

поспішали: командир і старший офіцер.

– А ви як же, Сергію Павловичу? – звернувся Зуров до командира.

– Я залишаюся тут, – з похмурою твердістю відповів Шеїн.

– Я теж....

СУДОМ ВИПРАВДАНИЙ, з розвідки Б. Масленникова «Аварія крейсера «Витязь»

Ранок видався ясним. Вітер, що задув було напередодні, стих. О 8 год. 5 хв. ранку «Витязь» знявся

з якоря і почав «прасувати» море– робити заміри поблизу півострова Нахімова. Командир

крейсера відправив старшого штурмана лейтенанта Олексія Олександровича Зурова на берег для

проведення астрономічних спостережень.

З вахтового журналу крейсера «Витязь»: «20/10. 0 год. 15 хв. пополудні. Йдучи в Порт Лазарєва, крейсер став на камені в протоці між островом Завалишина і надводними скелями, що лежать на

південь від мису Десфос».

При огляді трюмів виявили пошкодження в носовій частині. Зовнішня обшивка в декількох місцях

втиснута досередини і розійшлася так, що почало текти.

...О шостій годині вечора через небезпечне становище човна командир вирішив перевезти команду

на берег.

...22 грудня склад суду зібрався на своє перше засідання. Належало виявити ступінь винності в

загибелі «Витязя» його командира капітана 1 рангу С. Заріна, старшого штурмана лейтенанта О.

Зурова, тимчасово виконуючого обов’язки штурманського офіцера лейтенанта П. Дрешера і

вахтового начальника Є. Єлисєєва.

Перед судом стояли наступні питання:

...4. Чи винен лейтенант Зуров в тому, що, перебуваючи в званні старшого штурманського офіцера

на крейсері «Витязь», він перед з’їздом на берег для астрономічних спостережень вранці 28 квітня

звернув увагу командира на можливість входу в Порт Лазарєва північною протокою, але при

цьому не озвучив йому своїх міркувань щодо того, наскільки вхід цей, згідно вказівкам лоції, є

скрутним?

...Лейтенанти Зуров і Дрешер як безпосередні помічники командира повинні були попередити про

необхідність вживання заходів обережності, проте цього не зробили. Унаслідок чого вони, на

думку обвинувача, також повинні нести відповідальність за загибель крейсера.

...Заслухавши справу, тимчасове відділення Військово-морського суду в С.-Петербурзі вирішило: капітана 1 рангу Заріна видалити від командування судном, лейтенантів же Зурова і Дрешера

вважати судом виправданими.

БУВ ГРІХ, з статті «Морський гусар Зуров» на u-96.livejournal.com

Наведу маленький уривок з книги академіка Крилова про одну смішну подію, яка мала місце на

початку 80-х рр. XIX ст.:

«Звертаючись до Звегінцева, я сказав:

– Олександре Івановичу, ми з вами були разом в Морському училищі. Ваш випуск у складчину

підкуповував «рудого рятівника» Зуєва, аби одержати екзаменаційні завдання з морехідної

астрономії. Завдання ці друкувалися в літографії Морського училища під наглядом інспектора

класів, папір видавався рахунком, після друкування камінь мився у присутності інспектора і тощо.

Проте варто було інспекторові на хвилину вийти, як Зуєв, спустивши штани, сів на літографський

камінь і отримав відтиснення завдань з астрономії. Ви особисто, Олександре Івановичу, за

вибором всього випуску списали на загальне благо це відтиснення. Адже так було?

Крізь гомеричний регіт всього залу почулася боязка відповідь Звегінцева:

– Був гріх».

Під прізвищем Зуєв в своїх мемуарах Крилов вивів абсолютно реальну особу – Олексія

Олександровича Зурова.

Треба додати, що за свою відважну витівку Зуров мало не потрапив до штрафної роти. Врятувала

його резолюція генерал-адмірала великого князя Костянтина Миколайовича: «Ось такі офіцери, які не губляться на за яких обставин, і потрібні російському флоту».

...І Зуров повністю виправдав цю утішну характеристику, швидко заробивши під час служби за

свої витівки прізвисько Гусар. Втім, це зовсім не заважало йому бути зразковим офіцером.

ЧАСТИНКА ПОРТ-АРТУРУ НА ВІННИЧИНІ, з статті С. Смолянникова «До 100-річчя

Цусімської битви»

Місце проведення конференції, присвяченої 100-річчю Цусімської битви, було вибране не

випадково: село Круподеринці – родовий маєток графа Ігнатієва – це єдине місце в Україні, де

встановлено пам’ятник морякам, які загинули в цусімській катастрофі.

...У 10-і роковини цієї битви вдова Миколи Павловича Ігнатієва і мати Володимира Ігнатієва

Катерина Леонідівна (вроджена Голіцина) встановила у храму-усипальні камінь і хрест з відомим

всім написом: «Хрест цей споруджено в 1914 році в молитовну пам’ять лейтенанта гвардійського

екіпажа графа Володимира Ігнатієва, капітана 2 рангу Олексія Зурова і всіх наших славних

моряків, котрі з честю загинули в Цусімському бою 14-15 травня 1905 року».

...Завдання наше, учасників конференції, полягало в тому, що ми ще раз, на прикладі

Погребищенського району, нагадати нащадкам про те, що історія у нас спільна, і навіть у

Вінницькій області є частинка Порт-Артуру і Цусіми.

ВІДІРВАЛО ГОЛОВУ, з висновку патологоанатома

Зафіксовано численні поранення верхньої частини тіла з повним відокремленням голови і правої

руки.