class="book">Всеволодові відправляти богослужіння в с. Старе Давидково й віддав наказ заарештувати його й

вислати з Чехії. Врятувало чеське підданство й колишня державна посада, доведена

документально.

В умовах постійного тиску з боку влади, отцю Всеволодові вдалося не тільки залишитися в країні,

але й розпочати працю всього його життя – будівництво й відновлення православних храмів.

Він, який ніколи не вчився архітектурі й будівництву, зайнявся святою для віруючих справою.

Причому самостійно виконував проекти й організовував процес. Не дивлячись на дуже слабкий

зір, о. Всеволод узявся за іконопис, і згодом прикрашав своїми образами нові храми.

Влада продовжувала своє втручання – в обителі священика не раз проводилися обшуки. Але,

незважаючи ні на що, до кінця своїх днів отець Всеволод не припиняв будівництва храмів і

служіння людям. Багато чого довелося перенести ревному подвижникові: кількаразові падіння з

риштування, відсутність засобів, а потім і військові лиха.

В 1942 році, після розстрілу нацистами єпископа Горазда, Чеська Православна Церква була

ліквідована, духівництво схоплене, арештоване й депортоване на примусові роботи в Німеччину.

Така ж доля спіткала й о. Всеволода, однак за станом здоров’я йому вдалося повернутися до

Праги. Відправляти богослужіння йому було строго заборонено, проте він, незважаючи на велику

небезпеку, таємно служив і виконував необхідні треби.

Після закінчення війни знову стало можливим відновлення храмів і відродження Православної

Церкви. Отець Всеволод, який прийнявши чернецтво, обрав ім’я Андрій, одержав у тимчасове

керування Чеську єпархію й відвідав всі приходи, допомагаючи віруючим обновляти церковне

життя.

Після об’єднання православних приходів він перейшов служити до Словаччини.

«ПОБУДУЙТЕ ХРАМ І У НАС», з книги К. Шарфової «Священик і зодчий отець Коломацький»

У той час надзвичайно ускладнилася ситуація в православ’ї на Закарпатській Русі. З одного боку,

православний рух набирав силу, а з іншого – була відсутня організація й матеріальне

забезпечення.

Священикам і всім православним доводилося тяжко. У них не було навіть власних церков. І в цій

ситуації отець Коломацький зважується на дуже відважний крок: побудувати храм. Ця ідея

збувається, і починають надходити численні прохання: «Побудуйте храм і в нас!».

ВРАЖАВ НЕВТОМНІСТЮ, з церковної хроніки православної громади Ржиміце в місті

Оломоуца

Нарешті за справу взявся сам владика Горазд. На початку квітня 1933 року він повідомив у

діловому листі, що приїде до Ржиміце з одним паном, ім’я якого він не називав, аби залагодити

несприятливе становище, яке склалося в церковній громаді.

...Під цим єпископ, імовірно, мав на увазі той факт, що парафіяльна рада неодноразово обіцяла

розпочати будівництво храму, але постійно коливався зробити рішучий крок.

...Зрештою, владика вжив заходів, котрі відповідали його званню. Він прибув поїздом у суботу

ввечері 22 квітня... у супроводі згаданого вище пана, тобто Всеволода Коломацького, протоієрея з

Підкарпатської Русі, уродженця Росії (так в оригіналі – авт.), який отримав чехословацьке

громадянство.

...Всеволод Коломацький був видатною, Богом обдарованою людиною, здатною завзято й

невтомно трудитися.

…Деякі члени парафіяльної ради побоювалися, що будівництво затягне церковну громаду в борги.

Це заперечення спростував протоієрей Коломацький: він послався на те, що в Підкарпатській Русі

ним побудовано сім церков і ніде не залишилося боргів, і що тут він також збирається здійснити

проект досить дешево; він показав присутнім розроблений ним план майбутнього храму в

Ржиміцях. …Присутні погодилися на будівництво.

ПЕРЕДБАЧИВ МАЙБУТНЄ, з розповіді Е. Шуварської

Він спорудив невеликий іконостас і намалював ікони в каплиці святого Горазда. Між іншим, ще

до того, як святого Горазда занесли до лику святих, о. Коломацький уже зобразив цього мученика.

Не можна сказати, що це класична ікона, але на цьому портретові вже є німб. Це зображення –

провісник того, що мученика Горазда канонізують.

КНИГУ ПРО УКРАЇНЦЯ-ПОДВИЖНИКА ЗАМОВИЛИ РОСІЯНИ, з замітки О. Вагнера

«Православ’я без кордонів: отець Коломацький»

У Чехії побачило світ видання про незвичайного православного священика – отця Коломацького.

У Закарпатській Русі, Словаччині й Моравії йому вдалося побудувати декілька десятків

православних храмів.

У храмі Кирила й Мефодія в Празі Катержина Шарфова презентувала свою нову книгу «Священик

і зодчий отець Коломацький». Видання ініціювала громадська організація «Російська традиція».

Авторові запропонували написати доробок російською мовою.

– Ідея з’явилася 1998 року. Я тоді працювала над дипломною роботою «Будівництво православних

храмів у Чехословаччині в 1918-1945 роках». І, звичайно, вже на самому початку натрапила на

ім’я о. Коломацького, – розповіла Катержина Шарфова.

Доля отця Коломацького не схожа на життя звичайного православного священика. Спочатку –

служба в Білій армії, пізніше – будівництво православних храмів, на яке в ті часи не вистачало ні

засобів, ні людей. Тому перші церківки зводилися з дерева.

…Отець Коломацький не тільки зводив православні храми. Він писав ікони, своїми руками

створював церковне начиння. Між іншим, у празькому храмі Кирила й Мефодія, де відбулася

презентація книги К. Шарфової, збереглося кілька образів, створених ним.