Я… відправився в Царські Колодязі, де, здається,

повинен буду оселитися надовго. Царські Колодязі– солдатська слобода, яка тягнеться верст на

шість, з декількома кам’яними будівлями, які споруджені солдатами і належать полку.

Кахетія, в якій селище це знаходиться, країна квітуча кліматом, славиться виноградом, виявляє

погляду мандрівника або безлюдні степи, або жителів, котрі не уміють користуватися дарами

щедрої до них природи.

…Несу службу охоче і не вважаю тяжким обов’язки рядового, особливо після того, що переніс:

одне лише турбує мене– необхідність жити роки в сирій казармі, серед шуму і говору 200 чоловік.

…Тим часом …повторюю до тебе прохання, помисли про книги про Кавказ; постарайся понад

описи цього краю доставити мені грузинську граматику, кращі твори про історії вірмен і грузинів,

словник Віктора Лательє…

Цілую тебе сердечно; будь здоровий, веселий і пиши до мене.

Урочище Царські Колодязі

у 120 в[ерстах] від Тифліса

Олександр.

ОЧІ – ЯСНО-БЛАКИТНІ, прикмети О. Корніловича з карної справи

Зріст 2 аршини 6 7/8 вершка, обличчя біле, чисте, кругле, очі ясно-блакитні, ніс середній,

невеликий, волосся на голові і бровах світлорусяве, на брові лівого ока невелика бородавка і на

шиї дві невеликі родимі плямочки.

ЙОГО ВИКОРИСТОВУВАЛИ, з особливої записки Ф. Булгаріна до III відділення

Був улюбленцем в колі літераторів і між офіцерами, і ... був легковажний і балакучий, то вони

(посол і секретар посольства Австрії в Російській імперії Лебцельтерн і Гумлауєр – авт.)

використовували його як знаряддя для вивідування у нього, що робить, про що розмовляє середній

клас, і через нього збирали характеристики осіб, з якими особисто не зналися; Корнілович діяв, не

знаючи сам того, аби похвалитися своїми знайомствами, він давав вечори для відмінних

літераторів, на яких присутнім був і Гумлауєр; там познайомилися Матвій Муравйов, Бестужев,

Рилєєв з Гумлауєром; звідси вийшло багато зв’язків ... Політичні правила, уявні таємниці,

дипломатичні припущення щодо майбутнього, розгадки минулого розносилися з дому

Трубецького, і Корнілович служив луною.

ПОВОДИТЬСЯ СКРОМНО, з листа О. Сукіна* О. Бенкендорфу від 22 червня 1832 р.

Милостивий Государ Олександр Христофорович!

На записку Вашого Високопревосходительства від 1-го цього Червня, у супроводі листа

Корніловича, який перебуває в Олексієвському равеліні, маю честь повідомити, що …Корнілович

дійсно поводиться вельми скромно і пристойно й заслуговує милостивої поблажливості

Начальства, а притому вважаю, що для арештантів, які утримуються поодинці, побачення з ким би

то не було полегшує їх долю; якщо ж таке побачення Високий дозвіл матиме, то, на думку мою, не

інакше допускати це можна, як в особливій арештантській приймальні, в якій вчинки їхні з

коридору крізь скло в двері видно, а частково й слова чутні бути можуть Доглядачеві равеліну чи

його Помічникові.

Повертаючи при цьому вищезазначений лист Корніловича, маю честь бути з довершеним

шануванням і такою ж відданістю Вашого Високопревосходительства Покірний Слуга О. Сукін.

*Сукін Олександр Якович – комендант Петропавловської фортеці.

КЛОПОТАННЯ НЕ ЗАДОВОЛЬНИЛИ, з довідника Г. Самаль «Віртуальна енциклопедія

декабристів»

Листом від 5.2.1829 Корнілович звернувся до А. X. Бенкендорфа з проханням відправити його

рядовим в діючу армію на Кавказ. Клопотання це було направлене графу А. І. Чернишову, який

19.5.1829 за №378 повідомив, що на це високої згоди немає.

Тільки 8.11.1832 одночасно з загальним скороченням терміну ув’язнення декабристам, які

перебували на каторжних роботах, Корнілович був призначений рядовим в Ширванський піхотний

полк, який стояв в Царських Колодязях.

…Порушив клопотання про переведення в Тифліс в Кавказький саперний батальйон, яке граф

Бенкендорф підтримав «для надання йому через це можливості зайнятися літературою і працями

своїми і здобувати засоби для утримання старої своєї матері», проте клопотання не було

задоволене.

ДЕКАБРИСТОМ СТАВ ВИПАДКОВО, з книги М. Греча «Нотатки про моє життя»

Олександр Осипович Корнілович, штабс-капітан Генерального штабу, добра, освічена, люб’язна

людина, займався з успіхом літературою, й особливо російською військовою історією, брав участь

в перекладі російською мовою «Історії війни 1812 року» Бутурліна. Видав він також дуже

хороший альманах під заголовком «Російська старина».

Він потрапив у цю історію (підготовка до повстання декабристів – авт.) випадково. У нього була

пристрасть знайомитися і бувати в знатних будинках, в колі блискучої аристократії, у графині

Лаваль, у Лебцельтерна (австрійського посланника) й ін. В кінці 1825 року відправився він до

полуденної Росії, – здається, для побачення з матір’ю, і привіз в 2-у армію поклони від різних осіб

та листи Муравйовим, Пестелям і іншим. Там сприйняли його як учасника ліберальних задумів і

дали доручення до Петербургу. Самолюбність не дозволила йому признатися, що він не перебуває

в співтоваристві з ясновельможними лібералами.