Ці

заняття незабаром стали відвідувати студенти і молоді викладачі університету. Так виник

лінгвістичний гурток Бодуена де Куртене, який поступово ставав новою школою для учасників

його засідань.

...У відсутність Бодуена де Куртене М. Крушевський керував казанським науковим гуртком. Це

певною мірою пояснює, чому з низки проблем молоді члени гуртка пішли за Крушевським, а не за

Бодуеном.

У квітні 1879 року М. Крушевський звертається до ректора університету з проханням про дозвіл

захисту дисертації pro venia legendi, що дозволяє одержати йому звання приват-доцента, і в травні

цього ж року захищає її і одержує звання приват-доцента.

Бодуен де Куртене так відгукнувся про дисертацію М. Крушевського: «Метод викладу зразковий:

відрізняється строгістю і стислістю. З дослідження п. Крушевського не можна викинути жодного

слова».

ЗНАЧНИЙ ВНЕСОК ДО ЛІНГВІСТИКИ, з нарису І. Нового «Крушевський Микола

В’ячеславович»

Обдарований живими науковими інтересами, Крушевський мав на меті присвятити себе вченій

діяльності і університетському викладанню. Та не маючи можливості одержати роботу в Польщі,

де після придушення повстання 1863 р. проводилася активна русифікаторська політика, поїхав з

Варшави.

Посилено працюючи і ведучи найскромніше життя, у всьому собі відмовляючи, він зумів

накопичити деякі засоби, які дали йому можливість переїхати до Казані, щоб тут працювати при

університеті і готуватися до професорського звання.

Він прибув в це місто 1878 року і почав посилено займатися під керівництвом видатного лінгвіста

І. А. Бодуен-де-Куртена. Взявшись за справу зі всім жаром, Крушевський, завдяки своїм видатним

здібностям, швидко виділився серед молодих учених.

На жаль, активна наукова діяльність продовжувалася всього декілька років у зв’язку з душевною

хворобою. Проте за цей час він вніс значний внесок до лінгвістики, багато в чому передбачивши

деякі ідеї структуралістки початку XX ст. Закликав займатися сучасними мовами, визначив

лінгвістику як науку, яка виявляє загальні закони, котрі керують явищами мови.

Саме Крушевський проголосив відмову від обмеження завдань лінгвістики вивченням історії мов,

запропонував використовувати термін «фонема» в значенні, близькому до сучасного, переніс

акцент з історичного на синхронне вивчення мови, відмовився від визнання порівняльного методу

головним методом науки про мову, трактування мови як системи знаків.

Якщо його сучасники або заперечували існування законів мови, або зводили їх до законів мовних

змін, то Крушевський разом з історичними законами виділяв «статичні», визначувані

закономірностями людської психіки. Його формулювання основного закону розвитку мови як

«закону відповідності світу слів світові думок» співзвучна сучасним підходам до опису мови «від

значення до форми».

ГЕНІАЛЬНЕ ПЕРЕДБАЧЕННЯ, з статті О. Кошмила «Передвісник сучасної лінгвістики»

Крушевський вперше сформулював принцип структурного бінаризму схожість/суміжність, який

трансформувався у Якобсона в позицію метафора/метонімія, про автора якого останній не

втомлюється нагадувати.

Березін пише: «Через Якобсона фонологічна теорія Казанської школи і теорія мови Крушевського

взагалі стали зародком в розвитку структуралізму празької школи. Пізніший розвиток Якобсоном

своїх власних ідей привернув до Крушевського увагу західних лінгвістів ... Від нього ж Якобсон

сприйняв і самі терміни – схожість і суміжність» .

Сучасний історик лінгвістики і дослідник творчості Р. О. Якобсона Ельмар Холенштайн пише:

«На Якобсона (як частково до нього на Соссюра) з його типологією мовних вісей, даною ним в

термінах теорії асоціацій, мали вплив проникливі ідеї польського лінгвіста-теоретика М. К.

Крушевського. Вчення про дві лінгвістичні осі, навіяне класифікацією асоціацій у англійських

психологів і її радикального прихильника Троїцького, але підняте Крушевським з механістичного

на феноменологічного рівень, виросло в його працях в струнку, цілісну і надзвичайну плідну

теорію мови» .

Таким чином, Крушевський за тридцять років передбачив виникнення структурної лінгвістики.

СВІТОВА ПОПУЛЯРНІСТЬ, з розвідки І. Сусова «Історія мовознавства»

Найвидатнішим серед представників Казанської школи був російсько-польський вчений Микола

В’ячеславович Крушевський. Коротка, проте плідна наукова діяльність принесла йому світову

популярність.

Йому була властива спрямованість перш за все до глибоких теоретичних узагальнень, до відкриття

законів розвитку мови.

М. В. Крушевський слідував основним принципам природничо-наукового підходу до мови і

поєднував цей підхід з індивідуально-психологічним. Він вірив в непохитність фонетичних

законів, закликаючи до вивчення сучасних мов, які дають більше матеріалу для відкриття

різноманітних законів.

Йому належить розробка бодуенівської ідеї про переінтеграції складових елементів слова в

результаті процесів перерозкладу і опрощення основи. Словотворення він кваліфікує як струнку

систему однаково організованих типів слів, котрі співвідносяться з типами понять, які

позначаються ними.