Литвек - электронная библиотека >> Николай Михайлович Сухомозский >> Справочная литература: прочее >> Лопатинский Федор >> страница 2
яку вона сповідує.

…Лопатинський виділяє два види теології: природну, яка дає знання про Бога за допомогою

природних основ і яка є частиною метафізики, і християнську, котра спирається на Св. Писання,

Батьків Церкви і Св. Переказ і не відноситься до філософії.


ПОРТРЕТ ДОБРОЧЕСНОСТІ, з нарису М.-Ш. Фандербека «Лопатинський Федір Леонтійович»

Наше вчене коло поважає Феофілакта Лопатинського , єпископа Тверського... Це людина

всебічної освіти, знавець грецької літератури, якою займається дуже старанно і з величезним

успіхом...

Його непохитна чесність у всіх обставинах життя нагадує собою золоте століття. Одним словом,

якби чесноту можна було намалювати, то він був би її портретом.


НЕ СПІВЧУВАВ СИНОДАЛЬНОМУ УПРАВЛІННЮ, з інтернет-сайту hram.kiev.ua

Сенат виробив правила вибору і поставлення осіб в настоятелі манастирів і в єпископи, згідно з

якими блюститель Стефан Яворський з освяченим собором не мали права без згоди сенату

висвятити кого в архиєреї. Сенат явно втручався в ділянку, що належала раніше до прав

патріярших.

Стали можливими такі факти, як указ Сената місцеблюстителеві митроп. Стефану від 23 грудня

1715 р., аби місцеблюститель прибув до Петербургу з ризницею й півчими для хиротонії нових

двох архиєреїв. Але ж що до кандидатур в єпископи, то рішаючою тут була царська воля. Коли в

часі блюстительства митрополита Стефана Яворського й до відкриття Синоду на великоруських

катедрах з’явилося 15 українських ієрархів, то на це була згода і воля Петра І, хоч заслугою

митрополита була, очевидно, рекомендація на святительські катедри своїх земляків, переважно

вихованців Київської Академії.

Знані, однак, і випадки, коли місцеблюститель противився висвяченню в єпископи, а мусів

підпорядкуватися царському наказу про висвяту. Яскравим таким випадком була спроба не

допустити до єпископства ректора Київської Академії Феофана Прокоповича. Ініціяторами її були

українські богослови – ректор Московської Академії Феофілакт Лопатинський і префект тієї ж

Академії Гедеон Вишневський.

...Архиєп. Феофілакт Лопатинський не співчував синодальному управлінню і казав, що справи в

Синоді йшли гірше, ніж було за патріярхів...

Коли вступала на російський престол цариця Анна, то в складі Синоду фактично було 4 члени: архиєпископи Феофан Прокопович і Феофілакт Лопатинський , митр. Георгій Дашков і єп.

Ігнатій Смола. Указом 21 липня 1730 р. призначено було новий склад Синоду з 9 осіб, до якого з

попереднього складу увійшов тільки Феофан Прокопович. В цьому історики вбачають вплив

Прокоповича, бо коли архиепископ Феофілакт повернувся з Петербургу в Твер, і його запитали,

хто нині є в Синоді, він відповів: «Преосвящ. Феофан таких собі вибрав, що ніхто з них і слова не

сміє промовити».


КРИТИКУВАВ РОСІЙСЬКИХ НЕБОЖИТЕЛІВ, з книги С. Соловйова «Історія Росії з

якнайдавніших часів»

У справі про пасквіль на Феофана до Таємної канцелярії доправили двох ченців– Йосипа

Решилова та Іоасафа Макіївського, котрі мали стосунки з Феофілактом Лопатинським... Вони

звели наклеп на Феофілакта, переказавши його розмови з ними. Так, якось у хвилину досади він

сказав: «От тут життя: всього бійся. Коли б можна було де сховатися або хоч до Польщі виїхати...

я б радий був і цьому».

Феофілакт проговорився, що у нього є тисяча рублів..., лежать у купця Корихалова. «У мене вони

покладені на свою потребу,– говорив він,– не дай бог якої біди чи відправлять до заслання–

Корихалов не залишить».

З приводу Стефана Яворського Феофілакт говорив: «Багато зазнав він від Федоса (Яновського), і

коли б та змія більше на своєму престолі посиділа...»

З приводу поганого виховання Петра II Феофілакт хвалив старого вчителя Зейкана як людину

благочестиву: «А нині є вчитель. Остерман, та й того Долгорукі, аби не часто йому з його

величністю бачитися, усунули. А хоча б він, Остерман... і завжди був при государі, проте в

повчанні благочестя нічого доброго сподіватися, тому що він лютеранської віри. Потрібно б його

величності про те радити, та нікому. Я б і радий, та не смію...»


ЗРАДИЛИ НАБЛИЖЕНІ, з дослідження П. Знаменського «Камінь віри» і Феофілакт

Лопатинський»

«Камінь віри» для супротивників Феофана був чимось на зразок прапора, біля якого і зосередилася

боротьба богословських напрямів. На нього ж звернули увагу закордонні богослови, котрі

розраховували на залучення Росії до своїх віросповідань. ...За таких обставин, як тільки «Камінь

віри» був виданий, протестантські богослови почали його трощити, а католицькі, навпаки, -

захищати.

...Видавець «Каменя» Феофілакт і сам написав на Буддея «Апокрісис».

...Незабаром справа дійшла і до «Апокрісиса», якого автор про всяк випадок приховав. Дехто з

його наближених, підпавши під тодішні розшуки про різні заборонені зошити, видали доброго і

довірливого архіпастиря і доставили копію «Апокрісиса» до таємної канцелярії.


ДАВ ПОКАЗИ НА КОЛЕГУ, з книги М. Костомарова «Російська історія в життєписах її

найголовніших діячів»

Государиня 24 квітня дала веління заарештувати Феодосія і допитати. Наступного дня арештували

і допитали інших членів Синоду.

Тверський єпископ Феофілакт Лопатинський показав, що преосвященный Феодосій називав весь

російський народ «божевільним, нехристиянським, гіршим за турків і всяких варварів, ...атеїстами

і ідолопоклонниками; говорив, що над Церкву тиранять, тлумачив, що смертельна хвороба

государя Петра – від безмірного жіночошаленства і від Божої помсти за його посягання на

духовний і чернечий чин».

ФАТАЛЬНА ДОЛЯ, з порталу Російської православної церкви

З 1719 р. Лопатинського стали часто викликати до Петербурга, а з заснуванням Св. Синоду

включили до його складу, спочатку радником. По залишенні Московської академії Лопатинський

став архімандритом Чудового монастиря.

За