- 1
- 2
до плану Мар’яна Перетятковича, котрий використав модні залізобетонні перекриття і фінський
граніт, надлишки якого після будівництва Троїцького мосту були пожертвувані церкві фірмою
«Батіньоль».
У радянські часи костьол продовжував працювати, залишаючись єдиним католицьким храмом
Ленінграда.
ПАМ’ЯТКУ АРХІТЕКТУРИ БІЛЬШОВИКИ ВИСАДИЛИ У ПОВІТРЯ, з розвідки А.
Шумського «Історія храму-пам’ятника морякам»
Восени 1908 року міністрові внутрішніх справ П. Столипіну передали клопотання про створення
комітету із збору пожертвувань на храм, який став би загальною символічною могилою і
пам’ятником всім загиблим морякам.
Столипін направив Імператорові Миколі II письмову доповідь від 21 листопада 1908 року... На
доповіді позначка Столипіна: «Власною Його Величності рукою накреслено: «Згоден і цілком
співчуваю думці увічнити пам’ять загиблих моряків».
...Старенька з глухої провінції привезла золоту медаль, одержану в юності за успішне закінчення
інституту, і просила, щоб медаль була вправлена в стіну поблизу імені її сина-мічмана, загиблого
на «Рюрикові».
У вересні 1909 року члени комітету розділилися на дві комісії: одна зайнялася фінансами, інша, очолювана знавцем старовини Великим князем Костянтином Костянтиновичем, зосередилася на
будівництві. У будівельну комісію були включені архітектор Мар’ян Перетяткович, інженер
Сергій Смирнов і скульптор Борис Мікешин. Смирнов і Перетяткович відправилися до
Володимира-Суздальського краю і на місці вивчили храм Покров-на-Нерлі, Дмитрієвський собор
Володимира й інші пам’ятники староруської архітектури.
...2 жовтня 1911 р., закриваючи роботу комітету і будівельної комісії, доповідач зазначила:
«Зібрані гроші не пропали даремно, мета досягнута, пам’ятник створено, пам’ятник на рідкість
художній, такий, що відразу став однією з визначних пам’яток столиці».
...На початку 1918 року храм-пам’ятник загиблим морякам був націоналізований, закритий і
опечатаний.
У лютому 1924 р. міський Реставраційний комітет зробив такий висновок: «Церква пам’яті
моряків – зразок епохи наслідувальної архітектури, належить творчості видатного архітектора
Перетятковича. ...З архітектурної точки зору храм ...представляє, безумовно, художній інтерес і
підлягає охороні й надалі».
Проте в умовах запеклої пропаганди атеїзму Спаса-на-Водах був приречений. 6 вересня 1931 р.
інспектор культу К. Васильєва доповіла Жовтневій райраді: «За моїми спостереженнями, в церкві
тих, хто моляться, буває дуже мало навіть в недільні дні, не говорячи вже про будні, коли
з’являється 10-15 чоловік. Оскільки церква стоїть на території заводу і заважає йому, то ...церкву
закрити і використовувати будівлю її під культурні потреби заводу». Жовтнева райрада ухвалила:
«Церкву пам’яті морякам ліквідувати». Ніякі клопотання прихожан не допомогли.
В кінці березня 1932 року храм висадили у повітря...
ДО ЗАВЕРШЕННЯ БУДІВНИЦТВА НЕ ДОЖИВ, з нотаток О. Русіної «Околиці Осташевого»
Історія цього маєтку сходить до XVI століття, а в 1903 році Осташево купив Великий князь К. К.
Романов. Він побудував тут сімейну каплицю-усипальню.
Його син Олег, вмираючи від рани, одержаної на німецькому фронті, просив поховати його під
церквою. Для усипальні вибрали місце поряд з будинком, на горбику. Проект каплиці-усипальні в
ім’я преподобного Серафима Саровського виконав архітектор Мар’ян Мар’янович Перетяткович, автор відомого петербурзького храму Спас-на-Водах, а також церкви святої Ольги під Псковом, де, за легендою, зустрілися княгиня Ольга і князь Ігор. М. М. Перетяткович не дожив до
завершення будівництва, яке вів цивільний інженер Микола Васильович Смирнов.
...В кінці 30-х років минулого століття церкву зруйнували. З її цегли на Успенському хуторі
побудували одноповерхову школу (зараз – житлова будівля). За свідченням старожилів, в 1941
році в школі розміщувався спостережний пункт генерала К. К. Рокоссовського, проте в спогадах
маршала «Солдатський борг» цей факт відсутній.
На місці Спаської церкви довгі роки зяяла яма, звідки місцеві жителі брали цеглу і білий камінь
для своїх споруд і вапняну суміш для городів. Потім тут з’явилися дачі.
Недавно з’явився намір каплицю відновити...
ГРАНІТНИЙ ДІМ, з вірша М. Оцупа «Осінь»
И с пролета передней площадки
Гранитный дом Вавельберга
Мне сверкнул озерами стекол
Зеркальных с переливами такими,
Как на глади озер Женевских.
- 1
- 2