class="book">Первинний проект в романському стилі, виконаний Леонтієм Бенуа, був скоректований відповідно

до плану Мар’яна Перетятковича, котрий використав модні залізобетонні перекриття і фінський

граніт, надлишки якого після будівництва Троїцького мосту були пожертвувані церкві фірмою

«Батіньоль».

У радянські часи костьол продовжував працювати, залишаючись єдиним католицьким храмом

Ленінграда.

ПАМ’ЯТКУ АРХІТЕКТУРИ БІЛЬШОВИКИ ВИСАДИЛИ У ПОВІТРЯ, з розвідки А.

Шумського «Історія храму-пам’ятника морякам»

Восени 1908 року міністрові внутрішніх справ П. Столипіну передали клопотання про створення

комітету із збору пожертвувань на храм, який став би загальною символічною могилою і

пам’ятником всім загиблим морякам.

Столипін направив Імператорові Миколі II письмову доповідь від 21 листопада 1908 року... На

доповіді позначка Столипіна: «Власною Його Величності рукою накреслено: «Згоден і цілком

співчуваю думці увічнити пам’ять загиблих моряків».

...Старенька з глухої провінції привезла золоту медаль, одержану в юності за успішне закінчення

інституту, і просила, щоб медаль була вправлена в стіну поблизу імені її сина-мічмана, загиблого

на «Рюрикові».

У вересні 1909 року члени комітету розділилися на дві комісії: одна зайнялася фінансами, інша, очолювана знавцем старовини Великим князем Костянтином Костянтиновичем, зосередилася на

будівництві. У будівельну комісію були включені архітектор Мар’ян Перетяткович, інженер

Сергій Смирнов і скульптор Борис Мікешин. Смирнов і Перетяткович відправилися до

Володимира-Суздальського краю і на місці вивчили храм Покров-на-Нерлі, Дмитрієвський собор

Володимира й інші пам’ятники староруської архітектури.

...2 жовтня 1911 р., закриваючи роботу комітету і будівельної комісії, доповідач зазначила:

«Зібрані гроші не пропали даремно, мета досягнута, пам’ятник створено, пам’ятник на рідкість

художній, такий, що відразу став однією з визначних пам’яток столиці».

...На початку 1918 року храм-пам’ятник загиблим морякам був націоналізований, закритий і

опечатаний.

У лютому 1924 р. міський Реставраційний комітет зробив такий висновок: «Церква пам’яті

моряків – зразок епохи наслідувальної архітектури, належить творчості видатного архітектора

Перетятковича. ...З архітектурної точки зору храм ...представляє, безумовно, художній інтерес і

підлягає охороні й надалі».

Проте в умовах запеклої пропаганди атеїзму Спаса-на-Водах був приречений. 6 вересня 1931 р.

інспектор культу К. Васильєва доповіла Жовтневій райраді: «За моїми спостереженнями, в церкві

тих, хто моляться, буває дуже мало навіть в недільні дні, не говорячи вже про будні, коли

з’являється 10-15 чоловік. Оскільки церква стоїть на території заводу і заважає йому, то ...церкву

закрити і використовувати будівлю її під культурні потреби заводу». Жовтнева райрада ухвалила:

«Церкву пам’яті морякам ліквідувати». Ніякі клопотання прихожан не допомогли.

В кінці березня 1932 року храм висадили у повітря...

ДО ЗАВЕРШЕННЯ БУДІВНИЦТВА НЕ ДОЖИВ, з нотаток О. Русіної «Околиці Осташевого»

Історія цього маєтку сходить до XVI століття, а в 1903 році Осташево купив Великий князь К. К.

Романов. Він побудував тут сімейну каплицю-усипальню.

Його син Олег, вмираючи від рани, одержаної на німецькому фронті, просив поховати його під

церквою. Для усипальні вибрали місце поряд з будинком, на горбику. Проект каплиці-усипальні в

ім’я преподобного Серафима Саровського виконав архітектор Мар’ян Мар’янович Перетяткович, автор відомого петербурзького храму Спас-на-Водах, а також церкви святої Ольги під Псковом, де, за легендою, зустрілися княгиня Ольга і князь Ігор. М. М. Перетяткович не дожив до

завершення будівництва, яке вів цивільний інженер Микола Васильович Смирнов.

...В кінці 30-х років минулого століття церкву зруйнували. З її цегли на Успенському хуторі

побудували одноповерхову школу (зараз – житлова будівля). За свідченням старожилів, в 1941

році в школі розміщувався спостережний пункт генерала К. К. Рокоссовського, проте в спогадах

маршала «Солдатський борг» цей факт відсутній.

На місці Спаської церкви довгі роки зяяла яма, звідки місцеві жителі брали цеглу і білий камінь

для своїх споруд і вапняну суміш для городів. Потім тут з’явилися дачі.

Недавно з’явився намір каплицю відновити...

ГРАНІТНИЙ ДІМ, з вірша М. Оцупа «Осінь»

И с пролета передней площадки

Гранитный дом Вавельберга

Мне сверкнул озерами стекол

Зеркальных с переливами такими,

Как на глади озер Женевских.