- 1
- 2
ЛАППО-ДАНИЛЕВСЬКИЙ Олександр Сергійович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Історик, соціолог, педагог.
З дворянської родини. Батько, Лаппо-Данилевський С., – віце-губернатор Таврійської губернії.
Народився 15 (27) січня 1863 р. в с. Удачному Верхньодніпровського повіту Катеринославської
губернії Російської імперії (нині – Криничанський район Дніпропетровської області України).
Помер 7 лютого 1919 р. в м. Петрограді (нині – м. Санкт-Петербург РФ).
Закінчив Сімферопольську гімназію (1882), історико-філологічний факультет Петербурзького
університету (1886).
Працював викладачем Петербурзького університету (1890-1919), паралельно читаючи лекції в
Історико-філологічному інституті (1891-1905), приватній гімназії Тагащевої, Тенишевському
училищі.
Ординаторний академік Російської академії наук (1905).
Член Міжнародної асоціації академій.
Член Міжнародного соціологічного інституту.
Один з фундаторів і перших членів Російського соціологічного товариства (1916).
Член російської Археологічної комісії.
Доктор права Кембріджського університету.
Член Державної Ради Російської імперії (1906).
Друкувався в «Журналі міністерства народної освіти», «Нотатках Відділення російської й
слов’янської археології», «Повідомленнях Російської академії наук», «Cosmopolis», «Селянському
устрої», «Матеріалах з археології Росії».
Як літератор дебютував в «Нотатках Відділення російської й слов’янської археології» оглядом
«Скіфські старожитності» (1887).
Потім настала черга наступних доробків: «Організація прямого оподаткування в Московській
Державі за часів смути до епохи перетворень» (1890), «Критичні нотатки з історії народного
господарства у Великому Новгороді і його області за ХI-XV ст.» (1895), «Зібрання і Зведення
Законів Російської Імперії, складені в царювання Катерини II», «Нарис внутрішньої політики
Катерини II» (обидва – 1897), «Російські промислові й торгові компанії XVIII століття» (1898-1899), «Розшуки з історії прикріплення селян в Московській державі XVI-XVII ст.» (1901),
«Основні принципи соціологічної доктрини О. Конта» (1902), «І. І. Бецький і його система
виховання» (1904), «Методологія історії» (1910), «L’idee de l’Etat et son evolution en Russie depuis les troubles du XVII siecle jusqu’aux reformes du XVIII-me» (1913), «Найголовніші напрями в
розвитку номотетичної побудови історичного знання» (1917), «Основні принципи історичного
знання в найголовніших його напрямах: номотетичному і ідеографічному» (1918).
Перу нашого земляка також належать дослідження «Нарис історії утворення найголовніших
розрядів селянського населення в Росії», «Історія політичних ідей в Росії в XVIII ст. у зв’язку з
розвитком її культури та ходом її політики».
Серед друзів та близьких знайомих Л.-Д. – І. Гревс, П. Сорокін, В. Веретинников, Є. Шмурло, Ф.
Гольдер, Л. Таганцева, П. Новгородцев, М. Дяконов, С. Ольденбург, П. Мілюков, Е. Радов, К.
Тахтарєв та ін.
***
ІСТИНИ І ПРАВДА,
з життєвого кредо О. Лаппо-Данилевського
Існує два поняття, які для мене особливо дорогі: поняття істини й поняття правди.
КУЛЬТУРА РОЗПОВСЮДИЛАСЯ З ЄВРОПИ, з матеріалів О. Лаппо-Данилевського «До
плану загальноосвітнього курсу з історії людства»
Понад усе позначився розвиток людської культури, якщо не тієї, що тільки зародилася, то, в
усякому разі, тієї, яка склалася в одне ціле на європейському ґрунті і розповсюдилася в новий час
за межі нашого матеріалу.
ДОЛІ НАРОДІВ ТІСНО ПОВ’ЯЗАНІ, з дослідження О. Лаппо-Данилевського «Методологія
історії»
Пильно вдивляючись в історію людства, історик помічає все більш і більш зростаючу
взаємозалежність між її частинами: він все менш здатний зрозуміти історію, наприклад, поза її
залежністю від низки подій, наприклад, тих відкриттів і винаходів, рухів народних мас і
переселень, реформ, битв і т.п. фактів, які здійснюють загальний вплив на цілу сукупність народів, тобто на подальший хід їх розвитку, подумки переходячи від попереднього періоду історії
людства до подальшого її періоду, він все менш в змозі вивчити один без іншого, історію одного
народу поза її зв’язком з історією іншого народу, історію його культури поза її відношенням до
культурних впливів інших народів і т.д.
«СИНОПСИС» ЗШИТИЙ ШТУЧНО, з статті О. Лаппо-Данилевського «Начерк розвитку
російської історіографії»
Компілятивний характер «Синопсиса» виявляється й у його побудові: він складається з частин, що
відповідають окремим джерелам, досить штучно зшитим разом.
…Хоча укладач «Синопсиса», як видно, зосередився на історії Київського князівства, однак, він
намагався зв’язати її з історією Москви і розглядав такий зв’язок, по суті, з погляду московської
політичної теорії.
КОЖЕН З НАС – УЧАСНИК СВІТОВОГО ПРОЦЕСУ, з «Зеленої книжки» О. Лаппо-
Данилевського
Під істиною я розумію логічну думку, думка строгу, неупереджену, безтурботну, але й безнадійну.
Під правдою я розумію не логічну думку, а етичне відчуття, те відчуття, завдяки якому …не
тільки розглядає своє життя, як суб’єктивне патологічне явище, не тільки підноситься до
об’єктивного його вивчення, а бере участь в навколишньому житті.
Людина, в зіставленні зі всесвітом, така нікчемність в просторі, про який і говорити нічого і
думати не варто. Проте якщо …розглядати себе, як атом, як частинку, бодай щонайменшу
частинку світової будівлі, як шерех, незначний звук в гармонії всесвіту, словом, якщо ми
поглянемо на себе, як на учасників світового життя, не людського тільки, а саме світового, – тоді
набудемо значення й станемо на своє місце. А тим часом, зайняти таке місце людина може лише
тоді, коли вона стане служителем початків істини й правди, коли підкорятиметься взаємодії цих
початків.
Ось чому для мене особливо дорогі ці два поняття.
СПРАВЖНІЙ ВЧЕНИЙ, зі спогадів В.
- 1
- 2