- 1
- 2
СИНЬОГУБ Сергій Силович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Поет, мемуарист. Псевдонім – Вербівчанин.
З дворянської родини. Батько, Синьогуб С., – генерал, учасник російсько-турецької війни 1828
р.
Народився 1 (13) грудня 1851 р. в с. Привіллі Олександрівського повіту Катеринославської
губернії Російської імперії (нині – Криничанський район Дніпропетровської області
України).
Помер 20 жовтня (2 листопада) 1907 в м. Томську Томської губернії Російської імперії (нині –
обласний центр РФ).
Навчався в одній з Мінських гімназій, Петербурзькому технологічному інституті (1871-1872).
Працював вчителем в с. Губин Куток Тверської губернії (нині – Тверська область РФ).
Друкувався в «Сибірській газеті», журналі «Російське багатство».
Перу нашого земляка належать збірники «Вірші», «Із-за гратів», поеми-билини «Ілля Муромець»,
«Степан Разін», «Отаман Сидорка», спогади «Нотатки чайковця».
Кращий тюремний поет 1870-х років.
Активний учасник «ходіння в народ». Був заарештований у зв’язку з «процесом 193-х» і понад
чотири роки провів в Петропавловській фортеці під слідством (1873-1878).
Засуджений до 9 років каторжних робіт і довічне поселення в Сибіру. Відбув покарання в Нижньо-
Карійскій в’язниці, після чого направлений до Чити і Томська.
Історія кохання нашого земляка і Л. Чемоданової лягла в основу художнього фільму «Нас вінчали
не в церкві» (1982).
Серед друзів та близьких знайомих С. – Л. Тихомиров, П. Алєксєєв, С. Перовська, П. Баллод, С.
Ковалик, Л. Дейч, І. Мишкін та ін.
***
ЗЛА СИЛА
, з політичного кредо С. Синьогуба
Росії, як сили темної, сили злої, страшаться всі народи.
БУДЯК ПРЕЗИРЛИВИЙ, з вірша С. Синьогуба «Перекотиполе»
Вдоль степи широкой
Катится по воле,
Ветерком гонимо,
Перекати-поле...
И будяк с презреньем
На него взирает,
И полынь печально
Ветвями качает;
Колокольчик звонко
Вслед ему смеется
И от смеха злого
Посинел – трясется...
Даже «сон» дремливый,
Бросив сновиденья,
Смотрит вслед спросонок,
Полон удивленья.
Только незабудка
Кроткая вздыхает,
Перекати-поля
Путь благословляет.
..................................
Не мила мне ваша
Жизнь– дрёма без бою!
Не хочу я смерти,
Не хочу покою!
Жить хочу свободным
В море, на просторе,
С белыми волнами,
С грозной бурей в споре...
ЧИ НЕ БУДЕ ЖИРНО, з поеми С. Синьогуба «Прохання»
Мужики
Государь наш батюшка,
Царь российский, белый!
К тебе прибегаем
C просьбою несмелой
О своих нуждишках
И о многом прочем...
Царь
Говори короче!
Мужики
Доля наша горькая
Да житье бедовое:
Хлеба нет ни крошечки,
Жрем кору сосновую;
Скота много пало,
Земли больно мало,
А оброков много.
Царь
Потерпи, ребята,
Уповай на бога!
Мужики
Все твои чиновники,
Да начальство разное
Нам творят стеснения
Больно безобразные…
Животишки бедные…
Да деньжонки медные
Дочиста обобраны.
Царь
Ну, а недоимки с вас
Скоро будут собраны?
Мужики
Белый царь, российскому
Бедному народу
Дай ты настоящую,
С землею, свободу.
Заживет крестьянство
Вольно, тихо, мирно…
Царь
Не слишком ли, братцы,
Будет это жирно?
Мужики
Если б на последнюю
Просьбу ты склонился,
Если б ты с народом
Властью поделился -
То-то бы веселие
Было на Руси!
Царь
Натко-сь! Выкуси!
ЖАНДАРМИ УВІРВАЛИСЯ ЗНЕНАЦЬКА, з книги С. Синьогуба «Нотатки чайковця»
Раптом, опівночі, в моє бідне житло увірвалася під керівництвом жандармського майора Ремера
зграя жандармів і поліції...
Почався обшук... Хоча ми й прибрали все компрометуюче, проте не тільки не викинули лубковий
ящик з різними брудними папірцями, а й навіть не переглянули їх, оскільки там були, як ми
думали, лише ті папірці, в які крамарі загортали нам ковбасу, оселедці, солоні огірки тощо, які ми
купували собі на обід. А тим часом Лариса за своєї короткозорості, кинула туди при прибиранні
кімнати чернетки двох моїх віршів, написаних олівцем і з поправками, що вказувало принаймні на
те, що автор писав ці вірші тут, на цій квартирі; тут же опинився «твір» Юхима Савостьянова... –
гаряча, пристрасна і дуже сильно написана відозва до робочих ...і написана до того ж – о, жах! –
червоним чорнилом...
Ось це-то відозва разом з моїми украй революційними, написаними начорно віршами... і
потрапили з нашого лубкового ящика до рук жандармів.
ЙОГО ЛЮБИЛИ, зі спогадів Л. Шишко
Він умів заводити знайомства робітниками, умів говорити з ними захоплююче і задушевно. Він
міг жваво і з цікавістю сперечатися з ними цілими годинами про найрізноманітніші предмети; він
проникав в особисту психологію кожного з них і в той же час викликав прихильність до себе
своєю прямотою і щирістю.
Робітники любили його і цінували як вчителя; разом з тим він був поетом і написав дуже
популярну «Думу ткача».
ФІКТИВНЕ ОДРУЖЕННЯ, із збірника «Короткий начерк історії «Народної волі»
Засланець до Сибіру за розповсюдження книг і пропаганду поет Синьогуб детально розповів в
своїх спогадах історію любові. Він викликався поїхати в глухе село під В’яткою, аби визволити
шляхом фіктивного одруження юну дівчину,
- 1
- 2