СТРУКОВ Михайло Михайлович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: американський.

Авіаконструктор, архітектор. Винахідник першого у світі важкого літального апарату

вертикального зльоту і посадки.

З дворянської родини. Батько, Струков М., – маршалок губернського дворянства.

Народився 29 січня 1883 р. в м. Катеринославі Російської імперії (нині – м. Дніпропетровськ,

адміністративний центр однойменної області України).

Помер 22 грудня 1973 р. у шпиталі Св. Френсіса в м. Трентоні (США). Похований на цвинтарі

Вудлаун.

Закінчив гімназію, кадетський корпус, будівельне відділення Київського політехнічного інституту

(1908).

Працював інженером-будівельником британської залізничної кампанії у Китаї (1921-1923),

інженером-техніком з обладнання одного з нью-йоркських універсальних магазинів (1923-1924),

архітектором (1925-1942), президентом (1943-1951), віце-президентом (1951-1953) фірми «Чейз

Ейркрафт Компані», президентом і головним конструктором компанії «Струков Ейркрафт

Корпорейшн» (1953-1963).

Учасник першої світової війни.

Кавалер ордена св. Георгія.

Розробив десантні планери XCG-14, XCG-14A, XCG-18A, CG-20, різноцільові літаки VC-122, C-

123, VC-134, ХС-123Д, УС-123Е, УС-134.

Автор проектів низки театральних будівель Нью-Йорка, Філадельфії, Пітсбурга.

Більшовицької влади не сприйняв. Під час громадянської війни воював на боці білих в Сибіру.

Емігрував спочатку до Китаю (1921), а потім – США (1923).

Серед друзів та близьких знайомих С. – Ф. Чейз, Е. Клінтон, В. Серединський, Е. Кайзер, П.

Протасов, М. Грегор та ін.

***

ВІД ПРОЕКТУ – ДО ЛІТАКА

, з професійного кредо М. Струкова

Від проекту – до планера, від планера – до літака.

МАЛЕНЬКА ФІРМА ВЕЛИКИХ АПАРАТІВ, з розвідки Л. Сухотеріної «Внесок у розвиток

авіації США вихідців з України в 30-х роках ХХ ст.»

В лютому 1943 р. була створена фірма «Чейз ейркрафт корпорейшн», названа ім’ям одного з

партнерів Струкова, власника фірми «Чейз бразерс кебінет мейкерз» Френка Чейза. Струков став

президентом і головним конструктором нової фірми.

В тому ж році авіація армії замовила два суцільні дерев’яні планери ХСG-14 («Х» означає

прототип) за 1,875 млн. USD. На фірмі він мав позначення МS-1. Перший політ планера відбувся 4

січня 1945 р. Він міг перевезти 16 піхотинців з повним озброєнням. Його модифікація, ХСG-14А,

що перевозила 24 чол., здійснила перший виліт 16 жовтня 1945 р.

В другій половині 1946 р. фірма отримала контракт на планер СG-18, який вважається першим в

світі суцільнометалевим планером.

Портфель замовлень фірми все ще складав не більше 5 млн. USD, але Струков почав розширяти

свою справу, наймаючи інженерів з військових заводів, що закривались, і звільнених офіцерів

авіації. На початку 1947 р. фірма перебазувалась в Уест-Трентон (Нью-Джерсі), зайнявши два

ангари і адміністративне приміщення на колишній базі авіації ВМФ на аеродромі Мерсер-Філд.

18 грудня 1947 р. ХСG-18А вперше піднявся в повітря на буксирі за літаком С-46 (його могли

буксувати й інші серійні транспортні літаки С-47, С-82). ХСG-18A пройшов випробування,

показав більш високі, ніж очікувалось, наслідки, вантажопідняття складало 3600 кг. Планер

отримав назву «Авіатрак» – «авіаваговоз». Це стало фірмовою назвою машин Струкова. Вона

з’явилась і на емблемі фірми (коло з білим силуетом планера і написом «Авіатрак Струкова» по

колу).

На нові вимоги Струков відреагував створенням літака УС-122, встановив на один СG-18А два

поршневих двигуни «Пратт енд Уітні» R-2000-11 потужністю 1100 к.с. 18 листопада 1948 р. УС-

122 здійснив перший політ під керівництвом Зауерса і шеф-пілота Елмера Клінтона.

Наступним поколінням машин Струкова стали планер ХСG-20 і літак ХС-123. Спочатку були

побудовані два планери, на один з яких встановили поршневі двигуни «Пратт енд Уітні» R–2800-

СВ-14 потужністю 2100 к.с. з трилопатевими пропелерами. Планер здійснив перший політ 26

квітня 1950 р., став, між іншим, найбільшим цільнометалевим планером у світі.

В кінці 40-х– на початку 50-х рр. «Чейз ейркрафт» вважалась квітучою невеликою фірмою. З

початку 1950 р. до початку 1951 р. чисельність персоналу фірми ще виросла з 1000 до 1200

чоловік. Влада штату Коннектикут навіть намагалась перевести її з Трентона у свій штат, в

Стратфорд, де був порожнім завод фірми «Чанс Воут». Але насправді становище фірми Струкова

було нелегким. Її обмежені виробничі потужності і фінансові ресурси не дозволяли конкурувати з

тогочасними гігантами авіаційного бізнесу. Малі фірми могли існувати тільки на ринку особистих

літаків і літаків бізнес-класу, тоді як «Чейз ейркрафт» опинилась у становищі малої фірми, що

вийшла на ринок з великим літаком.

10 травня 1951 р. 49 відсотків акцій «Чейз ейркрафт» були продані автомобільній компанії

«Кайзер-Фрейзер корпорейшн». Зауерс пояснює цю угоду натиском того генерала ВПС, що

виставив продаж акцій як обов’язкову умову великого контракту.

5 червня 1951 р. «Чейз ейркрафт» нарешті отримала від ВПС контракт на виробництво С-123,

серійна версія якого мала позначення С-123В. Кількість замовлених машин двічі мінялась,

склавши в підсумку 244. Ціна контракту складала 225 млн. USD. В авіаційних колах передбачали,

що «Чейз ейркрафт» вийде на рівень великої авіаційної фірми.

А з 24 червня 1953 р. ВПС анулювали контракт на С-119 і контракт з «Чейз ейркрафт» на С-123В.

Дозволялось завершити роботу тільки над літаками, що були майже готовими. ВПС висунули

досить надуманий привід для розторгнення другого контракту...

Для Струкова М. М. це було повною катастрофою. Його 51 відсотків акцій «Чейз ейркрафт» було

продано у вересні 1953 р. фірмі «Уілліс моторз». Стверджувалось, що угода була укладена під

тиском ВПС, котрі таким чином намагались спростити ліквідацію контракту.

...Без сумніву, Струков був здібним конструктором. Але його ім’я знають зараз тільки історики