дізнатися, яка це мука – утриматися від найбажанішого виходу...
Хай ти ніколи не дізнаєшся, як важко відірвати руку від пістолета, яким став гарячим в кишені
шинелі.
ЗВАЛИЛИ НА ПЛЕЧІ КОЛОДУ, з книги І. Папаніна «Лід і полум’я»
До мене підійшли двоє молодих людей:
– Ви Папанін? Дозвольте нам оглянути полярну станцію? Ми гідробіологи з «Літке» Петро
Ширшов і Веніамін Богоров...
– Ну, раз ви учені, то дуже навіть бажано, щоб ви оглянули нашу станцію і висловили свою
думку...
Вони рушили по припаю до станції. Я подивився їм услід і несподівано навіть для самого себе
вигукнув:
– Стійте, братики, почекайте хвилинку!
Ширшов і Богоров зупинилися. Я продовжував:
– Що ж ви в порожні підете, коли всі ми до сьомого поту вже допрацювалися? Візьміть колоду і
віднесіть попутно на станцію.
Гідробіологи звалили на плечі здоровенну колоду і, згинаючись під її тяжкістю, побрели до
станції, провалюючись в рихлому снігу.
...Недаремно говорять, що світ тісний. Життя зіштовхувало мене з цими людьми безліч разів, а з
Ширшовим ми жили на Північному полюсі. Півтора десятиліття опісля академік П. П. Ширшов, член-кореспондент Академії наук СРСР В. Г. Богоров і я веселилися, згадуючи про цю найпершу
нашу зустріч. А тоді мені було не до сміху. Я не знаходив спокою: адже припай могло зламати в
будь-який день, і ми зазнали б відчутних втрат.
ЗБИРАВ ГЕРБАРІЙ ЛИШАЙНИКІВ, з книги Е. Кренкеля «RAEM – мій позивний»
Шістнадцять осіб на чолі з Отто Юлійовичем Шмідтом рушили до острова, який належало
описати для науки і нанести на карту.
Цей шлюпочний похід, за яким ми з цікавістю спостерігали з борту судна мовби повторював в
мініатюрі арктичну експедицію. Шлюпки йшли тріщинами і ополонками, насилу долаючи ці дві
милі.
Експедиція носила комплексний характер. Кожний з учених займався своєю справою – Ширшов
збирав гербарій мізерних лишайників, Стаханов з рушницею в руках відправився на пошуки
звірів. Хмизников зайнявся геологічними справами, Факидов – магнітними вимірюваннями.
Гаккель визначав точні координати острова...
ДОПИТЛИВІ ОЧІ, з листа К. Гемп М. Ширшовій в 1981 р.
Люди з яскраво вираженим характером не забуваються. Дякую Вам за пропозицію написати
спогади про Петра Петровича!
...Знайомство наше відбулося влітку в Архангельському інституті промислових досліджень, в
якому я виконувала обов’язки вченого секретаря... Мені було доручено ознайомити його з
роботами майбутньої експедиції.
Він був молодий, дуже молодий. Рум’яне обличчя, коротко обстрижене волосся, відкритий крутий
лоб, допитливі очі.
ОДИН З ФУНДАТОРІВ ФІТОГЕОГРАФІЇ, з кореспонденції В. Волинської «Ксенія Гемп і
нарком Ширшов»
У 1931 році Всесоюзний арктичний інститут направив на шхуні «Ломоносов» наукову експедицію
на Нову Землю і Землю Франца-Йосипа. Ксенію Петрівну Гемп попросили рекомендувати когось з
гідробіологів до загону відомого океанолога Г. В. Горбацького. Вона назвала «Петрика» і не
помилилася. Він зробив опис і дав характеристику фізико-географічних ознак водойм майже
недосліджених районів Арктики, вивчав прісноводі водорості, склав їх списки.
П. П. Ширшов працював в той час, коли область його досліджень лише формувалася як наука, і
він став одним з фундаторів фітогеографії.
ДРУЖИНУ ЗАБРАЛИ МОВЧКИ, з книги Е. Радзінського «Сталін»
На тлі ідеологічних погромів вже йдуть арешти. Забирають родичів сильних світу цього, щоб
галасливішим був арешт, щоб всі дізналися про те, що трапилося. І боялися.
Нарком морського флоту Петро Ширшов мав безліч титулів: академік, учасник експедицій на
Північний полюс, Герою Радянського Союзу. Його дружиною була тридцятирічна красуня актриса
Женя Гаркуша. Вони шалено кохали один одного.
У 1946 році її арештували. І не зважаючи на всі його титули, Ширшову навіть не сказали– за що.
ЦЕ ВСЕ – ВЕЛЕЛЮБНИЙ БЕРІЯ, з нарису М. Ширшової «Біографія П. П. Ширшова»
У жовтні 41 року в Москві почалася паніка, «великий московський драп». Німці стояли на
підступах до міста. ПеПе знову проситься до армії. Йому «допомагає» загальний переполох. Він
залишається один в Москві. В евакуацію до Красноярська виїжджає «Головпінвічморшлях», його
лабораторія океанології, його рідні.
Сталося так, що в цей час київська кіноактриса Женя Гаркуша, моя майбутня мама, їхала через
Москву на Північ у фронтові бригади. Зустрілися вони випадково на Кремлівській набережній. Я
все розумію. Складність заплутаного особистого життя і його, і її. Але трапилося те, що
трапилося. Вони покохали один одного. ПеПе пише: «Покохав за те, що залишилася вона зі мною, аби разом піти на фронт, ...покохав за те, що за витонченою зовнішністю я зустрів справжнього
друга, сміливого, життєрадісного і кохаючого».
21-го жовтня Ширшов одержує мандат Сталіна про те, що він призначається Уповноваженим
Державного Комітету оборони на Горьківської залізниці у справах евакуації.
...Женя їде разом з ПеПе.
На початку 42 року Ширшову пропонують їхати до Сан-Франциско у складі закупівельної комісії
по ленд-лізу. Він відмовляється, проситься до армії. Раптом отримує від Мікояна пропозицію
стати наркомом морського флоту. Це дуже відповідально і страшно. Він – не спеціаліст. Наркомат
перебуває в напівзруйнованому стані, і все це – в умовах війни. Його умовляє Женя, яка вже стала
його дружиною. Хоча в Сан-Франциско і йому, і їй було б краще і спокійніше. Проте вони навіть
уявити собі не могли, як можна поїхати, коли ворог біля Волги, коли йде така війна! А якби
поїхали, напевне, врятували б собі життя!
...Арешт мами – це, на жаль, її особисті стосунки з Берією. Вона була красунею і дуже
незговірливою. Попрацювавши в архіві КДБ, я точно уявляю собі цю історію.
...Чим далі спливаю я за течією життя, тим більша моя гіркота, що не співпали ми