ФІЛЕВСЬКИЙ Павло Петрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Мемуарист, краєзнавець, педагог.

З дворянської родини.

Народився 6 (19) листопада 1856 р. в м. Бахмуті Харківської губернії Російської імперії (нині – м.

Артемівськ Донецької області України).

Помер 2 лютого 1951 р. в м. Таганрозі СРСР (нині – Ростовська область РФ). Похований на

місцевому цвинтарі. Могила збереглася.

Закінчив Таганрозьку чоловічу гімназію (1874), історико-філологічний факультет Харківського

університету (1881).

Працював викладачем в Таганрозьких чоловічій гімназії і Маріїнській жіночій гімназії, авіаційному технікумі, трудових школах.

Член Північнокавказького археологічного та історико-етнографічного товариства.

Кавалер орденів св. Ганни 2-го і 3-го степенів, двох орденів св. Станіслава, медалі на пам’ять про

царювання Олександра Ш.

Друкувався в газетах «Південний край», «Приазовський вісник».

Наш земляк – автор книг і брошур «Віночок до пам’ятника Петру Великому в Таганрозі»,

«Історичні розповіді й легенди», «До питання про відвідини О. С. Пушкіним Таганрога в 1820 р.»,

«Конспект історії людства, його діянь, думок і творчості. У 2-х частинах. Ч.1 Всесвітня

хронологія. Ч.2. Алфавіт», «Короткий нарис загальної і російської історіографії», «Кулжинське»,

«Нариси минулого Таганрозької Маріїнської жіночої гімназії», «На берегах Тамрінди»,

«Нахічевань і нахічеванці: (Зі спогадів про дитинство)».

Його перу також належать навчальні посібники: «Керівництво російської історії. Курс

систематичний», «Викладання історії. (Практичні поради). Підручник для педагогічного класу

жіночих гімназій».

Є серед доробків і поетичне «Ювілейне вітання місту Таганрог 1898 р.: (Вірші до 200-річчя

Таганрога)».

У рукописі залишилося дослідження «Сім’я Кукольників», яке нині зберігається у фондах

Таганрозького літературного музею-заповідника.

Проте головною працею Ф. небезпідставно вважається книга «Історія міста Таганрог» (1898), за

яку він отримав почесне звання першого літописця міста.

Ф. зазнав утисків з боку більшовицької влади. За те, що він давав приватні уроки, його

заарештовують і на три роки відправляють в заслання до Запоріжжя (1927).

Спеціальною постановою прокуратури Ростовської області за відсутністю складу злочину

потерпілого реабілітують (1993).

Нині ім’я нашого земляка занесено в «Енциклопедію Таганрога».

На його могилі встановлено надгробок (1995).

Вийшло репринтне перевидання «Історія міста Таганрог» (1996).

Серед друзів та близьких знайомих Ф. – А. Чехов, Д. Яворницький та ін.

***

З НАСОЛОДОЮ, з професійного кредо П. Філевського

Найголовніше в моїй діяльності було те, що, прослуживши вчителем 44 роки, я завжди йшов на

уроки із задоволенням, іноді просто з насолодою.

ЩЕ Й ПИСЬМЕННИК, з щоденника П. Філевського

27 квітня 1933 р.

О третій годині ночі з’явилися з обшуком з Державного Політичного Управління. Перерили все, узяли декілька листів і книжок й заарештували.

Мій допит тривав близько двох годин. Говорив про мою діяльність, про мої історичні праці, при

цьому вийняв з ящика мою «Історію Таганрога» і сказав: «Я прочитав вашу книгу».

В цей час увійшов до кімнати начальник Державного Управління і, побачивши мене, сказав:

– Ми знову з вами зустрілися.

Слідчий, передаючи йому «Історію Таганрога», сказав, що це праця Філевського, на що той, звертаючись до мене, сказав:

– А так ви не тільки капіталіст і монархіст, а ще і письменник.

ЗАТАВРУВАЛИ КУКОЛЬНИКА, з книги П. Філевського «Нариси минулого Таганрозької

Маріїнської жіночої гімназії»

Часто засуджуємо невдячних Росії іноземців. Проте коли сім’я Кукольника, вдячна Росії, котра

надала їй притулок, стала висловлювати своє захоплення Батьківщиною і …дивними моментами

російської історії, ми не повірили цій щирості й затаврували Кукольника клеймом кар’єриста.

Це – наклеп, і притому дурний, тому що обдарований Кукольник зовсім не шукав службового

вшанування.

В МОГИЛІ ПИСЬМЕННИКА ШУКАЛИ СКАРБИ, зі спогадів П. Філевського

15 квітня 1935 року. Великдень. Прийшли до мене Кирсанові, чоловік і дружина, Кислова Федосія

Максимівна, і я дізнався від них, що розорили могилу Кукольника навколишні жителі, думаючи, що в ній зариті скарби.

Не залишили каменя на камені; все зруйновано, перевернуто.

ВІДПРАВИТИ В ЗАСЛАННЯ, з вироку трійки при ПП ОДПУ Північнокавказького краю від 22

липня 1927 р.

Вислати за межі Північнокавказького краю терміном на три роки із забороною проживати в 6

центральних містах (Москві, Ленінграді, Харкові, Києві, Одесі і Ростові), їх губерніях з

прикріпленням до певного місця проживання і визначенням місця проживання із заліком

попереднього висновку від 13 червня 1927 року.

НАЗВАЛИ ПІДБУРЮВАЧЕМ НАСЕЛЕННЯ, зі спогадів О. Орешко

Хворі приходили до Работіна П. І., проте він їх не приймав. Вони годинами валялися на вулиці

перед будинком, чекаючи прийому. Слуга кричав їм, що того немає удома, а сам лікар в цей час

сидів біля вікна другого поверху і неспішно, пив чай.

П. Філевський неодноразово був свідком подібних сцен. І одного разу, коли хворий вже дуже

довго валявся на ґаночку, він не витерпів, вибіг на вулицю й закричав, звертаючись до слуги:

– Як Ви смієте гнати хворого, коли лікар у будинку?

Випадок цей мав несподіваний резонанс. П. Работін був великим приятелем таганрозькому

градоначальнику, князю Максутову. І він поскаржився Максутову, що якась молода людина, прізвище якої П. Філевський, соціаліст, займається підбуренням населення.

Врятувало те, що батько П. Філевського був вхожий до князя, і судовому переслідуванню вдалося

запобігти.

ВИЛУЧИЛИ НАВІТЬ ПОМИНАЛЬНУ СКЛЯНКУ З ВОДОЮ, з розвідки О. Ніколаєнка «До