Особливу увагу історик приділив

розвитку одеської торгівлі та порто-франко. З’ясовано, що його погляди на цей предмет зазнали

суттєвої еволюції.

ПЕРШИЙ В ОДЕСІ, з статті Т. Копилової «Немає аналізу без статистики»

Існуюча система збирання інформації включає в себе той величезний блок даних, без яких

неможливе оперативне керування соціальними та економічними процесами, що відбуваються у

суспільстві.

Статистика завжди мала велику аудиторію користувачів. У наших краях вона вважалася

невід’ємним елементом адміністративного апарату вже наприкінці XVІІІ століття. З тих пір жоден

з істотних етапів формування Причорноморського регіону не обходився без її супроводу.

Засновником статистики Одеси можна вважати Аполлона Олександровича Скальковського. До

свята першого тридцятиріччя міста місцева друкарня видала роботу цього автора за назвою

«Коротка статистика Одеси». Потім естафета дослідження одержала докладніше відображення у 4-

х послідовних випусках «Праць Одеського статистичного кабінету».

ПОТЬОМКІНСЬКИХ ПАЛАЦІВ БУЛО ДВА, з розвідки В. Старостіна «Столиця степового

краю. Дніпропетровськ»

Перший історик Новоросії Аполлон Скальковський пише, що палац Потьомкіна в Катеринославі

побудовано у «венеційському» («готичному») стилі. Петро Струков, любитель катеринославської

старовини, збирач місцевих старожитностей, у свою чергу, зазначає: «На невеликій відстані од

місця закладення храму знаходився тимчасовий кам’яний палац, збудований до приїзду

Імператриці, котрий потім прийшов до руїни, та в покійним Імператором Миколою І переданий

дворянству й зараз зайнятий під губернське дворянське зібрання».

Ці поодинокі твердження не були б варті уваги якби... Якби, по-перше, Кременчуцькою

архітектурною командою не було складено 1786 року плану міста Катеринослава. Хоча цей план і

не було реалізовано, але він перший, на якому зазначено сад Потьомкіна з великою площею перед

ним. І, дуже можливо, що саме під цей план було розроблено або використано вже існуючий

проект палацу.

По-друге, якби Аполлон Скальковський та Петро Струков були людьми випадковими, не

зацікавленими історією, не мали доступу до державних та приватних архівів.

І, по-третє, якби існуюча версія не страждала в усіх своїх твердженнях дивними

невідповідностями.

...Усі перелічені вище особливості Потьомкінського палацу дозволяють припустити, що Струков

був таки правий. Тимчасовий кам’яний палац до приїзду Катерини II існував і це саме

Потьомкінський палац. Але тоді, можливо, правий і Скальковський. «Венеціанський стиль»,

«романтична готика» у другій половині XVIII сторіччя часто використовувались при побудові

тимчасових, паркових і навіть житлових споруд.

ПРОТЕКТОРИ ПРАВОСЛАВНОЇ ВІРИ, з дослідження Ю. Фігурного «Історичні витоки

українського лицарства»

Як для західноєвропейського лицарства, так і для українського козацтва і, зокрема, для

запорожців, одне з найкардинальніших завдань полягало в захисті християнської віри та церкви.

Недаремно відомі вчені, дослідники козацтва Аполлон Скальковський та Дмитро Яворницький,

представляли козацтво у своїх наукових працях як лицарів і протекторів православної віри та

церкви.

ПРАВДУ ЗАМОВЧУВАЛИ, з кореспонденції М. Лукінюка «Україна – Крим – Росія: сучасне на

тлі минулого, або старі міфи і нова реальність взаємин»

Заснування російського флоту на Чорному морі – а Московська держава отримала такий жаданий

вихід до цього моря саме завдяки «возз’єднанню» 1654 року – не обійшлося без українців. Саме

сповідувана запорозькими козаками «любов до мореплавства», наголошував відомий російський

історик Аполлон Скальковський, «давала можливість негайного облаштування гребної флотилії... ,

корись від якої була очевидною на водах, де Росія мала ще зовсім не великі морські сили».

Та й у попередніх російсько-турецьких війнах не обходилася Росія без українського козацтва. Так,

у війні 1768-1774 рр. у складі російської армії «билося майже все Запорізьке військо». Але

російській владі, як наголошує енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона, «Запоріжжя було

ще необхідне до того часу, поки небезпечним представлялося для Росії Кримське ханство. Після

повного розгрому останнього ...цієї необхідності більше не існувало, і доля Січі була вирішена».

Як бачимо, не стояли українці осторонь у військових справах імперії. Однак офіційні історичні

джерела імперії, в тому числі й радянської, всіляко замовчували ці історичні факти.

СПОВІДУВАВ ШОВІНІЗМ, з нарису Ю. Матівоса «Місто над сивим Інгулом»

У міста над сивим Інгулом складна, надто заплутана історія, особливо в ранній стадії його

розвитку. У вогні великої пожежі, що сталася 10 липня 1798 року, згоріли майже всі документи

адміністративних установ і церковні книги. То ж більше півстоліття з тієї історії випало.

Відновлювали її у більшості своїй на вигадках нечистих на слово дослідників, від праць яких дуже

тхне фальсифікацією. До того ж довгий час над історією цієї країни – спочатку царської імперії, а

пізніше радянської – витала сіра тінь колоніальної ідеології, коли вершителями долі багатьох

народів вважалися спочатку «великороси», потім «старший брат».

На замовлення і за вказівкою царів та їхніх слуг дворянські історики місцевого значення, а надто

одесит Аполлон Скальковський нав’язували авторам шовіністичні погляди на історію України

взагалі, нашого міста зокрема. Саме Скальковський у середині ХІХ століття на підставі сумнівних

документів, яких крім нього ніхто не бачив, «відтворив» початковий період історії міста.

Основною тезою його «досліджень» було: «Прийшли росіяни і все збудували, а до цього тут був

дикий степ». Вони майже два століття служили головним першоджерелом авторів, які писали про

наше місто, дехто черпає дані Скальковського й досі...