Паризького богословського Інституту...

У 1941-42 роках Ільїн довго живе в Берліні, займаючись в Університетській бібліотеці...

У післявоєнний час він читає лекції на апологетичних курсах в Інституті богослов’я, заснованому

Євграфом Ковалевським, викладає в Паризькій консерваторії.

До публіцистичної діяльності Ільїн повертається на початку 50-х років, друкуючи статті

найрізноманітнішої тематики: естетика, філософія, історії мистецтва.

ДЕРЖАВА-ЗВІР, з розвідки І. Мартиросяна «Дзвони в духовному життя росіян»

Ільїн Володимир Миколайович, перебуваючи в еміграції, опублікував в 1930 році яскраву статтю

про історичне значення дзвонів і дзвону для Росії. Він пише про духовну цінність і національну

музичну специфіку дзвону. Тяжко переживаючи розгул кампанії по знищенню дзвонів в СРСР, він

пише: «Важко знайти явище символічніше, ніж цей виклик, кинутий небесам», оскільки «чиста

духовність і непорочна ясність дзвону, що дивиться в саме серце, викликали до нього особливу

ненависть нечистого, немічно-пристрасного і темряволюбивого духу російської революції».

«Державі-звірові ненависний чистий, ангельський голос дзвону, котрий сповіщає про «жадану

небесну Вітчизну», про «град Божий». Але тим більше повинні любити цю мову всі, хто

сподівається на «життя майбутнього століття».

Ільїн називає дзвін «символом церковної духовності», «звучний софійністю матерії» –

«максимальним її одухотворенням»: «Холодний метал, відлитий за правилами мистецтва,

прорізуючи своїми коливаннями шари повітря, відгукується в людському серці високими, чистими

голосами... – духовно зігріває його».

ІДЕЙНИЙ СУПРОТИВНИК РЕВОЛЮЦІЇ, з розвідки А. Сараб’янова «Закордон без кордонів»

У радянській Росії ім’я його взагалі не згадувалося, оскільки більшого ідейного супротивника

революції знайти було важко. Революція була для нього втіленням зла, яке не знає своїх гріхів і

Бога.

А в еміграції його згадували лише ті, хто знав особисто, інші намагалися його імені не вимовляти.

Факт цей не дивує – Ільїн був безкомпромісною і принциповою людиною. Став незручним для

всіх. Таким чином, в забутті опинився один з найоригінальніших російських мислителів ХХ

століття.

Його можна назвати людиною ренесансного масштабу...

...Головною справою для нього стала робота думки – філософія. Він був віруючою і церковною

людиною, тому його філософія присвячена пошукам Бога, точніше – проникненню в Творіння, а

отже, в красу та істину. Володіючи універсальними знаннями, Ільїн сполучав сучасні наукові

досягнення у фізиці і природознавстві з уявленнями про божественну будову Всесвіту.

... Він був людиною парадоксальною. Міг вночі вчитися танцювати чечітку, тоді як митрополит

Євлогій, що жив поверхом нижче, вважав, що той кладе земні поклони. Або купити клітчаті штани

на гонорар за переклад якогось релігійного тексту.

Ці вчинки були не позою, а свідоцтвом великої життєлюбності і широти натури.

КВІТКА ВІЧНОСТІ, з статті «Свята Тереза – історія однієї душі» на інтернет-сайті

Fvirginmary.narod.ru

Передмову до першого російського видання (книги про святу Терезу – авт.) написав Володимир

Миколайович Ільїн, видатний релігійний мислитель, філософ-слов’янофіл. Як і багато

православних емігрантів, він вбачав трагедію XX століття в слабкості християнської Церкви, роз’єднаної тисячолітнім протистоянням.

Філософ з болем відзначав, що ні Захід, ні Схід не хочуть бачити те багатство духу, яке зближує

дві стародавні християнські традиції, роблячи упор лише на відмінностях, тоді як святі рятують

світ, сполучаючи на містичному рівні всіх віруючих в єдине ціле. Їх досвід є фундаментом

майбутньої єдності.

Написавши похвальне слово західній святій, намагаючись з’ясувати її місце в сучасному

християнському світі, Ільїн назвав святу Терезу пуп’янком, що розпустився у вічності в прекрасну

квітку, запашну до цього дня.

ПРО УКРАЇНУ– ЖОДНОГО СЛОВА, з замітки М. Молока «Архів Володимира Ільїна передано

на Батьківщину»

Архів видатного російського філософа Володимира Ільїна передали в дар бібліотеці-фонду

«Російське зарубіжжя» його спадкоємці син Микола Ільїн і донька Олена Ільїна-Гурдон, які з цією

метою прибули до Москви.

«47 ящиків самих різних документів, серед яких монографії, лекції, спогади, листування, музичні

композиції – ось такий архів батька. Ми раді, що маємо можливість передати його Росії», – сказав

Микола Ільїн на прес-конференції.

«Думаю, що й інші спадкоємці представників еміграції візьмуть з нас приклад», – додав він.