ДОЛЛЕЖАЛЬ Микола Антонович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Енергетик, теплотехнік. Головний конструктор реактора першої у світі атомної електростанції

(1946); автор теорії самодіючих клапанів поршневого компресора.

З міщанської родини. Батько, Доллежаль А., – земський інженер.

Народився 15(27) жовтня 1899 р. на х. Ільїнка (нині не існує) поблизу с. Омельника

Олександрівського повіту Катеринославської губернії Російської імперії (нині – Оріхівський

район Запорізької області України).

Помер 20 листопада 2000 р. в с. Жуковці Московської області РФ.

Закінчив Подольське реальне училище Московської області (1908-1917), Московське вище

технічне училище (1923).

Працював технічним директором Ленінградського інституту азотного машинобудування (1932-

1934), головним інженером Київського заводу «Більшовик» (1935-1938), головним інженером, науковим керівником, директором Московського науково-дослідного інституту хімічного

машинобудування (1942-1953), директором науково-дослідного і конструкторського інституту

енерготехніки (1953-1986).

Академік академії наук СРСР (1962).

Чотири рази лауреат Державної премії СРСР (1949; 1952; 1953; 1970).

Лауреат Ленінської премії (1957).

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1949).

Кавалер «Золотої медалі ім. І. В. Курчатова» Російської академії наук (2000).

Головний конструктор серії канальних уран-графітових реакторів великої потужності для

Ленінградської, Курської, Смоленської, Ігналінської і Чорнобильської АЕС.

Перу Д. належить книга «Біля джерел рукотворного світу. Нотатки конструктора».

У м. Оріхів Запорізької області споруджено бронзове погруддя земляка (1988).

Ім’я Д. присвоєно Московському науково-дослідному і конструкторському інституту

енерготехніки.

Серед друзів та близьких знайомих Д. – В. Діксон, І. Курчатов, М. Охлопков, А. Олександров, В.

Гончаров, М. Сабуров, Г. Вишневська, П. Паршин, В. Легасов, Є. Веліхов, Д. Шостакович, Б.

Поздняков та ін.

***

ПІЗНАЙ СЕБЕ

, з життєвого кредо М. Доллежаля

Пізнай самого себе! Будь тим, ким хочеш здаватися.

НЕ ВІДСТАВАТИ, з наукового кредо М. Доллежаля

Якщо можеш, йди попереду століття. Якщо не можеш – йди в ногу з ним, але ніколи не відставай.

НАВКОЛО ДУБА, афоризм М. Доллежаля

Учений – кіт, який ходить по ланцюгу навколо дуба.

МІЖ ДОБРОМ І ЗЛОМ, з книги М. Доллежаля «Біля джерел рукотворного світу»

Належить в дуже непростих умовах визначати, де проходить межа між добром і злом, який вчинок

вписується в рамки моралі, а який – ні. Не раз ви станете перед вибором: близька вашій душі, корисна народу справа чи миттєва вигода, матеріальна користь. І щоб не помилитися у виборі, не

втратити себе, не переставайте себе освічувати!

ДОСВІДУ НЕ МАЛИ, з реферату В. Нестеренка «Атомна електростанція як об’єкт

інтелектуальної власності»

Досвіду будівництва такого реактора в СРСР не було ніякого. Після роздумів І. Курчатов вирішив

доручити цю роботу НДІ Хіммаш, яким керував Микола Доллежаль. Хоча Доллежаль був чистий

хімік-машинобудівник і ніколи не займався ядерною фізикою, його знання виявилися дуже

цінними. ...Колектив Доллежаля зумів швидко впоратися із завданням. Уже в 1948 році був

побудований плутонієвий завод з декількома промисловими реакторами, а в серпні 1949 року була

випробувана перша радянська атомна бомба.

...Після проведених досліджень Курчатов міг приділити більше уваги мирному використанню

атомної енергії. За його дорученням Фейнберг і Доллежаль почали розробляти проект реактора

для атомної електростанції. Перший робив фізичні розрахунки, а другий – інженерні. ...Оскільки

радянські фізики вже навчилися управляти ядерною реакцією, проблема створення енергетичного

реактора зводилася до пошуку способів знімання з нього тепла. ...Проблема збору й використання

тепла, що виділилося в ході ядерної реакції, ні в СРСР, ні в США ще не розглядалася.

«БРУДНИЙ» РЕАКТОР – ПІД КИЇВ, з «Чорнобильського зошита» Г. Медведєва

Міністр енергетики Української РСР Олексій Наумович Макухін ..говорив уривчасто. Я розповів

про будову чорнобильського реактора, про компонування атомної станції і про особливості АЕС

цього типу. Пам’ятаю, Макухін запитав:

– На ваш погляд, реактор вибраний вдало чи..? Я маю на увазі – поруч все ж таки Київ.

Я відповів, що для Чорнобильської АЕС, на мій погляд, більше підійшов би не уран-графітовий, а

водо-водяний реактор нововоронезького типу. Двоконтурна станція чистіша, менша протяжність

трубопровідних комунікацій, менша активність викидів. Словом, безпечніша.

– Ви читали статтю академіка Доллежаля в «Комуністові»? Він не радить висувати реактори типу

РБМК до європейської частини країни, але щось невиразно це аргументує...

– Ну що я можу сказати... Доллежаль правий – висувати не варто. У цих реакторів великий

сибірський досвід роботи, вони там зарекомендували себе, якщо можна так висловитися, з

брудного боку.

– А чому Доллежаль не виявив наполегливості у відстоюванні своєї позиції? – строго запитав

Макухін.

– Не знаю, Олексію Наумовичу, – я розвів руками. – Мабуть, знайшлися сили потужніші за

академіка Доллежаля.

– Які у чорнобильського реактора проектні викиди? – вже заклопотано поцікавився міністр.

– До чотирьох тисяч кюрі на добу.

– А у нововоронезького?

– До ста кюрі.

– Різниця істотна...

ПІДКЛАДАЛИ ДРОВ ДО БАГАТТЯ, з інтерв’ю М. Доллежаля К. Ренделю

– Мені стало ясно, що принципова схема реактора, який був задуманий в горизонтальному

компонуванні, не годиться. Не те було інженерне рішення!

Осяяння прийшло абсолютно несподівано. ...Машинально я вертів в руках зламану сірникову

коробку, ставив її то навзнак, то на бік, то торцем. І раптом запрацювала думка. Спалах! Те саме