не може бути

справжньої творчості. Так само без повного занурення в стихію викладання немає і справжнього

учительства.

ВРАЖАЄ БЕЗПОСЕРЕДНІСТЬ ТЕМПЕРАМЕНТУ, зі спогадів Ю. Енгеля

Колись ще 10-12 річною дівчинкою артистка встигла набути собі популярності численними

концертами (під ім’ям Рози Кауфман); з тих пір вона виступає дуже рідко. Про це можна

пошкодувати, бо пані Пастернак – найобдарованіша піаністка, котра вражає не стільки технікою

(таких піаністок багато), скільки безпосередністю і рідкісною чуйністю артистичного

темпераменту (що зустрічається набагато рідше).

СЛУХАЛИ ЗАХОПЛЕНО, зі спогадів А. Енгель

Борис (Пастернак – авт.) тоді ще не був поетом. Він марив Скрябіним і брав уроки теорії музики у

нашого батька (Енгеля Ю. – авт.). Іноді вони сперечалися на філософські теми – частіше це були

натхненні, бурхливі монологи Бориса.

Ми їх, звичайно, не розуміли, проте слухали із захопленням.

ТВОРИВ НОВУ КУЛЬТУРУ, з статті І. Хейфеца «Російське коріння ізраїльської пісні»

Характерна в цьому відношенні доля Юлія (Йоеля) Енгеля, одного з найбільших музикантів свого

покоління, який вступив до Московської консерваторії за рекомендацією самого Чайковського.

Визнаний в найвищих академічних колах музичний критик (автор понад 800 статей про сучасну

російську музику), на 32-му році життя круто міняє напрям своєї діяльності. І починає збирати,

обробляти і видавати твори єврейської народної музики. Він виступає з лекціями про єврейський

музичний фольклор, і за його ініціативою в 1900 році в Петербурзі пройшов перший концерт

єврейської народної музики. Саме він стояв біля витоків Єврейського етнографічного товариства і

петербурзької композиторської «Єврейської національної школи».

У 1922 році Енгель створює свою знамениту музику до спектаклю вахтанговської «Габіми» –

«Гадіббук» – і в тому ж році залишає СРСР. У Німеччині він організовує серію концертів

єврейської музики і засновує видавництво «Юваль», де публікує твори композиторів –

представників «Єврейської національної школи».

Своїм головним завданням в цей період Енгель вважав створення нової – івритської – пісенної

культури і впровадження її в нове єврейське суспільство, яке формувалося в Ерец Ісраел.

МОВ П’ЯНІ ЧИ БОЖЕВІЛЬНІ, з книги Є. Пастернака «Борис Пастернак. Біографія»

Борис активно займався теорією музики і композицією. Улітку заняття стали заочними. Юлій

Дмитрович Енгель вів їх за класичним керівництвом Гуго Рімана із значною кількістю завдань.

Виконані Боря посилав поштою на виправлення і відгук.

Зберігся пакет з двадцятьма такими завданнями. 10 червня були розв’язані завдання на мажор і

мінор з «даним голосом» (cantus firmus). До 18-го до них додалися завдання на тоновий хід.

Наступного дня рішення були відправлені з Воскресенська з приміткою: «Наступні завдання: на

мінор, на дод<аткові> голоси тощо ...вишлю за два тижні».

Виправивши і детально розібравши завдання на полях нот, Енгель повернув роботу з побажанням:

«Боря, надсилаючи, загортайте свої завдання трубкою: зручніше дивитися і краще збережуться».

...Як на будь-якому приморському курорті, упорядкований пляж із смугастими кабінками і

плетеними кріслами був переповнений. ...Тут і відбувалися заняття Юлія Енгеля з Борисом. Шура

був тому свідком: «Брат, щось наспівуючи, ...здивував Енгеля. Приголомшений несподіванкою

нової композиції, якої сам він не передбачав, але яка схвилювала його новизною думки, він

повторював – «Ну, Боря! ах, Боря!»

Потім з’являвся нотний папір, і обидва вони, тепер уже не вчитель і учень, а просто два

музиканти, дві близькі люди, перебиваючи один одного, креслили на лінійках і поводилися, то

наспівуючи і насвистуючи, то знову звертаючись до лінійок, – мов п’яні чи божевільні».

Заняття з Борисом Пастернаком просунулися настільки далеко, що підготовка до екзаменів з курсу

композиторського факультету Московської консерваторії стала завданням з реальним терміном.