КУКОЛЬНИК Василь Григорович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Правник, фізик, агроном.

З дворянської родини. Сини, Кукольник Н. і П., – письменники.

Народився 1 січня 1765 р. в м. Мукачевому Австро-Угорської імперії (нині – місто Закарпатської

області України).

Звів рахунки з життям 6 лютого 1821 р. в м. Ніжині Чернігівської губернії Російської імперії (нині

– районний центр Чернігівської області України). Похований в огорожі місцевого монастиря.

Закінчив Віденський університет.

Працював викладачем Замосцького ліцею (до 1803), викладачем головного Петербурзького

педагогічного інституту (1803-1819), Петербурзького університету (1819-1820), директором

Ніжинської гімназії вищих наук (1820-1821).

Член санкт-петербурзького Вільного Економічного товариства.

Член Московського фізико-медичного товариства.

Член Альтенбурзького ботанічного товариства.

Член Лейпцігського економічного товариства.

Кавалер орденів св. Володимира 4-го ступеня (1811), св. Ганни 2-го ступеня (1816), св. Станіслава

4-го ступеня (1817).

Друкувався в «Економічному журналі», котрий сам і видавав.

Наш земляк – автор наступних книг: «Курс господарських відомостей» (1805), «Початкові

підстави сільського господарювання» (1810), «Початкові підстави римського цивільного права»

(1810), «Початкові підстави Російського приватного цивільного права» (1813), «Російське

приватне цивільне право» (1815), «Керівництво з викладання римського права» (1821).

Оприлюднив вельми цінний для того часу систематичний виклад цивільного права і процесу.

Прихильник школи природного права, все ж вважав необхідним спиратися на позитивне

вітчизняне право, не схиляючись перед буквою закону і широко розуміючи її застосування.

За особливі заслуги отримав невеликий маєток у Віленській губернії (1819).

Серед друзів та близьких знайомих К. – М. Гоголь, М. Балугьянський, Є. Гребінка, Микола I, П.

Лодій, І. Орлай, П. Редкін, Г. Терлаїч та ін.

***

ДО ЗАКОНІВ – ЩЕ Й РОЗУМ,

з професійного кредо В. Кукольника

Знання права має полягати в знанні сили і розуму законів, а не одних слів, якими вони написані.

ВЗЯВ ТУРБОТУ НА СЕБЕ, з листа В. Кукольника О. Голіцину від 13 червня 1817 р.

Нестача підручників, написаних російською мовою, з предметів, які я викладаю, і пов’язані з цим

нескінченні утруднення..., спонукали мене взяти на себе турботу про написання і видання

керівництва з наук Сільського Господарювання, а також з Римського і Російського Цивільного

права.

Ці доробки досить відомі не лише Уряду, а й всій Державі, і удостоєні розпорядження

Міністерства Народної Освіти про виняткове їх використання в учбових закладах Імперії.

ОЧИЩАВ ПОЧУТТЯ, зі спогадів П. Редкіна

Залучив вихованців (Ніжинської гімназії вищих наук – авт.) до власної родини, проводячи з ними

невідступно цілі дні. Частими бесідами своїми, сповненими батьківській уважності, ніжності,

дружньої простоти, педагогічної досвідченості, живої цікавості, великої ученості, плідної

освіченості, він очищав почуття, розвивав розум, пом’якшував серце і укріплював волю

вихованців своїх, спрямовуючи їх до всього прекрасного, істинного, високого і доброго.

НЕ ЗНАЙШОВ ПОРОЗУМІННЯ, зі спогадів Н. Кукольника

Це був перший і надзвичайно чутливий удар по добросовісному педагогові. Надії – разом були

знищені; засоби – відняли; до цього долучилася тяжка нудьга вченого, абсолютно ізольованого,

оскільки не лише суспільство, а й ті, хто повинен був служити йому помічниками, не могли цілком

розуміти видів його, розділяти його думки і почуття, і туга – дуже скоро стряснула чутливий

організм. Він впав в іпохондрію, яка дуже швидко і не зворотно звела його до передчасної могили.

...У припадку меланхолії вистрибув з вікна третього поверху будівлі ліцею і помер унаслідок

цього падіння.

ПОЗИТИВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО, з монографії Г. Шершеневича «Наука цивільного права в

Росії»

Майже одночасно з посібником Терлаїча з’являється твір професора С.-Петербурзького

педагогічного інституту Василя Кукольника під заголовком «Початкові підстави російського

приватного цивільного права». Твір цей складається з двох частин, з яких перша присвячена

матеріальному цивільному праву, або, за термінологією автора, теорії цивільного права, а друга

формальному праву або практичному обряду судочинства. Воно є стислим викладом загальних

початків цивільного права з незрівнянно великим юридичним змістом, ніж посібник Терлаїча.

Деякі розділи оброблені вельми непогано для свого часу, особливо спадкове право, якому передує

навіть історичний нарис розвитку, і зобов’язальне право.

Згідно з духом науки того часу, Кукольник перебуває під впливом вчення про природне право.

Природне право, на думку автора, є частина філософії, яка висловлює закони, що відкриваються

нам чистим розумом, і які повинні бути підставою позитивних законів, котрі, у свою чергу,

складають священну огорожу прав громадян. «У позитивному законодавстві повинно вважати

загальним правилом те, щоб без крайньої потреби не віддалятися від природного права, інакше

закони будуть не тверді, не міцні, іноді ж і несправедливі».

У відповідності до такого погляду на значення природного права перебуває погляд Кукольника на

закон. «Закон, в загальному юридичному значенні, є правило, яке накладає на нас етичну

необхідність порівнювати з ним ...наші діяння. Етична необхідність, що накладається на нас

законом, називається так само етичним обов’язком. Її або вселяє нам здоровий глузд, ...або наказує

верховна влада, загрожуючи за недотримання її волі покаранням. У першому випадку закон буває

природний, в цьому ж останньому позитивний». Таким чином Кукольник в своєму понятті про

закон розходиться далеко з сучасним нам поняттям, вважаючи