МАКСВЕЛ Роберт

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: англійський.

Медіа-магнат, видавець. Власник глобальної видавничої імперії «Максвел коммюнікейшн»: Mirror

Group, частки в телеканалах TF-1 (Франція), Canal 10 (Іспанія), Central Television (Англія), МТV, видавництва Perqamon-Press та Macmillan.

З міщанської родини. Справжнє прізвище – Гох Абрахам (Ян Людвіг).

Народився 10 червня р. в с. Слатіні Чехословаччини (нині – с. Солотвино Тячівського району

Закарпатської області України).

Звів рахунки з життям, втопившись в океані, 5 листопада 1991 р. поблизу Канарських Островів.

Похований на горі Олив в м. Єрусалимі (Ізраїль).

Закінчив Слатінську єврейську школу.

Був вантажником британської армії (1941), шифрувальником, офіцером військових органів МІ-9 і

МІ-14 (1941-1947).

Спеціалізувався з допитів колишніх офіцерів Абверу, СД і гестапо, секретних документів

німецької розвідки військового періоду.

Депутат англійського парламенту (1964).

Доктор honoris causa Нью-Йоркського політехнічного інституту і Московського державного

університету.

Засновник Ліхтенштейнського фонду Максвела.

Емігрував спочатку до Франції (1939), а потім – Великобританії (1940).

Що стосується особистого життя, то наш земляк втратив хвору на лейкемію трирічну доньку, а

син Майкл останні п’ять років життя перебував в стані коми внаслідок автомобільної катастрофи.

Серед друзів та близьких знайомих М. – Р. Рейган, Ден Сяопін, Л. Брежнєв, С. Берлусконі, І.

Шамір, Е. Шеварднадзе, М. Горбачов та ін.

***

ЗАВЖДИ ВАГІТНИЙ

, з життєвого кредо Р. Максвела

Якщо мені в голову прийде якась ідея, я не можу сказати їй «ні». Якби я був жінкою, я завжди був

би вагітним.

ТАЄМНИЦІ ТА УСПІХ, з професійного кредо Р. Максвела

Чим більше таємниць людина забере з собою в могилу, тим більшого успіху в житті вона досягла.

ГОВОРИТИ ЩЕ РАНО, з посмертних слів І. Шаміра

Він зробив для Ізраїлю більше, ніж можна сьогодні сказати.

ЗАЛИШАВСЯ ЛЮДИНОЮ ЛІВИХ ПОГЛЯДІВ, з кореспонденції І. Мащенка «Медіа-олігарх з

Солотвина»

У 70-х роках минулого сторіччя, в розпал «холодної війни», коли іноземні виставки в Україні були

величезною рідкістю (а особливо – експозиції із західних країн), широкий показ книг англійського

видавництва «Пергамон-прес» у виставковому залі по вул. Червоноармійській в Києві викликав

значний інтерес. У центрі експозиції був тодішній радянський «бестселер» – чудове видання

англійською мовою трилогії Л. Брежнєва «Мала земля», «Відродження», «Цілина».

Лише дуже вузьке коло персон з верхнього ешелону радянської партноменклатури знало, що

такий «широкий інтерес» світової громадськості до творів «від генсека» оплачувався з скарбниці

Держбанку СРСР шляхом перерахування валюти на рахунки таких прудких зарубіжних

видавництв, як «Пергамон-прес». А тоді, в другій половині 70-х, видання Брежнєвської трилогії

послужило хорошу службу особисто власникові «Пергамон-прес» Роберту Максвелу.

...Стартовий капітал він накопичив в окупованій військами союзників Західної Німеччини, де

жваво «підбирав» видавництва.

Максвел, хоча й одержав від британської королеви титул лорда, залишався людиною лівих

поглядів. Навіть у управлінні своїми газетами магнат, як він вважав, дотримувався

«соціалістичних принципів керівництва»: любив відвідувати редакції, навіть вигадував точні

заголовки до статей, лаявся з редакторами, однак не кривдив рядових журналістів.

Заздрісні конкуренти за спиною іноді називали його «чехом-шантажистом», «чорним ураганом»

або «капітаном Бобом».

...Як щільно доля медіа-імперії пов’язана з особою олігарха, показали події в газетному світі

Великобританії відразу ж після смерті Роберта Максвела. Тиражі групи Mirror Group Newspapers,

головним виданням якої була газета Mirror, почали стрімко знижуватися. До керівництва прийшов

Давид Монтгомері. ...Як завжди в таких ситуаціях, нового боса порівнювали з його попередником

– Робертом Максвелом. І це порівняння у багатьох випадках було відверто не на користь нового

керівника.

СПУСКАВСЯ ДО ШАХТИ, з інтерв’ю О. Феїра О. Ливинському

Тоді (під час відвідин Р. Максвелом рідного Солотвина – авт.) здавалася в експлуатацію дев’ята

шахта, я розповів йому про це. Розповів про збільшення видобутку солі в півтора-два рази на

восьмій шахті, про роботу алергологічних лікарень.

Велика делегація була, близько десяти машин, наших теж було багато – з області, району, КДБ.

Перекладачі були з Москви, проте Максвел добре говорив і російською, і угорською.

До шахти спускався теж, з людьми в центрі говорив. Зустрічався з тими, з ким ще до школи разом

ходив.

Дуже приємно йому було в рідному селищі.

БУВ І НЕ СТАЛО, з замітки «Звичайний інфаркт за незвичайних обставин» на kommersant.ru

О 14 годин 58 хвилин 6 листопада Лондонську біржу пробив холодний піт. Чутки, що ходили з

самого ранку, підтвердилися: Роберт Максвел зник.

Живим востаннє його бачили о 4.45 ранку у вівторок на борту яхти «Lady Ghislain». Десятьма

хвилинами раніше Максвел подзвонив на місток і попросив включити в його каюті кондиціонер, з

чого команда зробила висновок, що він збирається лягати спати.

Зникнення виявив об 11 ранку капітан яхти Гас Ранкін, який прийшов до каюти, аби з’ясувати,

чому шеф не відповідає на телефонний дзвінок з Нью-Йорка. Ранкін подав сигнал лиха.

Тіло Максвела витягли з моря біля Канарських островів – за 20 миль від острова Гран-Канаріа.

Труп пізнали дружина Елізабет і син Пилип на військовій базі в Лас-Пальмасі, куди тіло

доставили на гелікоптері.

ЗАНАПАСТИЛА ЗАЙВА ІНФОРМОВАНІСТЬ, з програми телеканалу Discovery Channel

«Змови: перевірка фактами»

Загадкова смерть в океані стала крапкою в захоплюючому авантюрному романі, героями якого

були дуже значні постаті, щоб