ХАВКІН Володимир Аронович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Епідеміолог, бактеріолог. В епідеміології існує науковий термін «Лімфа Хавкіна».

З вчительської родини. Батько, Хавкін А., – вчитель казенної єврейської школи.

Народився 3 (15 травня) 1860 р. в м. Бердянську Бердянського повіту Таврійської губернії

Російської імперії (нині – районний центр Запорізької області України).

Помер 26 жовтня 1930 р. в готельному номері м. Лозанни (Швейцарія). Похований на місцевому

єврейському цвинтарі.

Закінчив Бердянську чоловічу гімназію, навчався на природничому відділенні фізико-

математичного факультету Одеського університету.

Працював в Одеському зоологічному музеї (1883-1888), приват-доцентом Женевського

університету (1888-1889), Пастерівському інституті в Парижі (1889-1893), в Індії (1893-1914).

Кавалер британського ордена «Кавалер Індійскої імперії» (1897).

Лауреат премії з досягнень в медицині Паризької академії наук (1909).

Друкувався в журналах «Times of India Press», «Lancet», «Transactions of the first Indian Medical Congress», «Indian Medical Gasette», «British Med. Journal», «Bulletin de l’Institut Pasteur».

Основні роботи видані за у Франції та Індії: «Technigue of haffkine’s anti-cholera inoculations»

(1894); «La cination contre le cholera, la peste bobonique et la fievre typhoide et les experiences de bacteriotherapie» (1909), «On prophylactic inoculation against plague and pneumonie» (1914).

В Індії місцеві жителі назвали нашого земляка «білим чарівником». Понад те, лікар-чужинець став

національним героєм.

Х. – першим запропоновував протихолерну й протичумну вакцину. Між іншим, дію вакцини від

холери й чуми він спершу перевіряв на собі (1892; 1896).

У м. Бумбаї (Бомбей, Індія) бактеорологічному інституту присвоєно ім’я нашого земляка. Тут

йому встановлено пам’ятник.

Бюст Х. прикрашає і будівлю Бердянського державного педагогічного університету (2005).

Серед друзів та близьких знайомих Х. – І. Мечников, М. Зелінський, О. Хаст, С. Романенко, О.

Ковалевський, Л. Пастер, І. Сєчєнов, М. Умов, М. Андрусов, В. Фігнер, М. Томашов та ін.

***

ЄДИНЕ БАЖАННЯ,

з життєвого кредо В. Хавкіна

Як би сам Пастер не оцінював мою роботу, у мене лише одне бажання – аби всі почесті і похвали

за результати, яких, можливо, вдалося досягти завдяки моїм зусиллям, були б віднесені, в першу

чергу, особисто до нього, до його світлої пам’яті.

ВІД’ЇЗД, СХОЖИЙ НА ВТЕЧУ, з щоденників В. Хавкіна

1888 рік. Від’їзд з Одеси, більше схожий на втечу.

1893 рік. Від’їзд з Парижа до ураженої холерою Калькутти.

1915 рік. Повернення з Індії до воюючої Європи.

1926 рік. Подорож до більшовицької Одеси, на негостинну батьківщину. Недовга подорож...

СМЕРТОНОСНЕ УПОРСКУВАННЯ, зі спогадів Д. Мастерса

Учений спокійно оголив лівий бік, лікар ввів під шкіру голку шприца і зробив смертоносне

упорскування. Потім він оголив правий бік, було зроблено друге щеплення.

Хавкін одягнувся і із спокійною мужністю став чекати своєї долі. За годину у нього почався

гарячка. Через дев’ять годин температура піднялася до 39 градусів. Він сидів і працював, нікому

не говорячи про те, що відбулося.

Наступного ранку він, насилу піднявшись з ліжка, був присутній на дуже важливому засіданні.

ГАНДІ КОЛИВАВСЯ НЕДОВГО, зі спогадів С. Сокхея

Нам дуже хотілося, щоб М. Ганді, ця велика людина Індії, підтримав наші зусилля в боротьбі з

епідемією. Проте ми знали: Ганді – пристрасний поборник індуїзму, його переконання

забороняють вбивати тварин. А протичумна вакцина вирощена з мікробів, на м’ясному бульйоні.

Все ж таки я детально розповів Ганді про ідеї методу Хавкіна, демонструючи «страшні»

справжнього індуса картини: як найкращим чином відловлювати і вбивати гризунів,

розповсюджувачів чуми. Уважно вислухавши, нічого не коментуючи, Ганді декілька годин

обдумував висновки, а потім висловив бажання піддатися вакцинації.

ПАМ’ЯТНИК СОБІ, з оцінки діяльності В. Хавкіна А. Вігурою

Щоб не трапилося з лімфою Хавкіна в майбутньому, ім’я цього невтомного дослідника назавжди

залишиться пам’ятно в науці.

ВЕЛИКИЙ ФІЛАНТРОП, з оцінки діяльності В. Хавкіна А. Чеховим

Чума не дуже небезпечна. Ми вже маємо щеплення, котре є дієвим, і яким ми, до речі, зобов’язані

російському медику Хавкіну. У Росії це найбільш невідома людина, а в Англії його давно

прозвали великим філантропом.

ТОРА І ТАЛМУД РОЗУМУ НЕ ДОДАЛИ, з листа М. Кагана-Розенцвейга до журналу «Лехаїм»

…Відразу зауважу: від гордості, що я – єврей, не роздуваюся. Думаю, що пишатися своєю

національною, кревною приналежністю не випливає людині будь-якої національності. Пишатися,

на мій погляд, можна тільки тим, що тобою зроблене, але не тим, що тобі дане. При цьому краще, якщо про твої достоїнства скажуть інші. І разом з тим, ніколи не дозволяю принижувати свою

національну гідність.

У молодості (а мені вже 77) за «жида» я просто давав у морду. А в 1989 році мені довелося

розпочати і виграти процес проти антисемітської витівки одного негідника. Тоді запаскудили

афіші міського театру, а я автора впізнав за почерком і зажадав стерти антисемітські написи.

Одержавши у відповідь образливу листівку, домігся покарання через суд. На засідання прибула

ціла команда покидьків у чорному, але нічого в них не вийшло. Все це я пишу, аби довести, що

євреєм я почуваюся не тільки на словах.

Проте, насамперед, я почуваю себе людиною. І душу в душу живу зі своєю дружиною-росіянкою

майже 50 років. У нас чудові діти – син і донька. Остання живе в щасливому шлюбі з чоловіком-

німцем у Мюнхені. Син – доцент будівельного інституту в Петербурзі. Не соромно нам і за наших

чотири внучат: двох дорослих і двох маленьких.

Але ось читаю дивовижний, на мій погляд, меседж: «Цілком очевидно, що асиміляція – це

катастрофа, яку за наслідками можна порівняти з Холокостом». Невже не видно, що в усьому

світові постійно йде