професією геодезист і географ, але

великий любитель поезії; його переклади європейських поетів (в першу чергу Шекспіра, а також

Байрона, Мура, Гете, Шіллера, Міцкевича) звернули на себе увагу російських читачів.

Переклади з Мура Вронченко поміщав в кращих виданнях свого часу, проте підписував він їх, з

скромності, відчуваючи себе скоріше любителем, ніж професійним перекладачем, лише своїми

ініціалами, або криптонімами.

…Літератори, котрі близько стояли до видавців «Північних квітів», Дельвіга й Пушкіна, звичайно,

добре знали ім’я Вронченка; відомий він був також за приятельськими відносинами його з М. М.

Язиковим, з іншими поетами. Так, наприклад, І. В. Киреєвський згадав ці переклади з повним

ім’ям перекладача в «Огляді російської словесності за 1829 рік».

Не зважаючи на те, що пізніше вони не передруковувалися і для широких читачів залишалися

анонімними, їх пам’ятали довго, прирівнюючи навіть до перекладів Козлова, котрі вважалися

зразковими.

УВАГА ЦІЛКОМ ЗАКОНОМІРНА, з статті М. Ізмайлова «До 70-річчя Михайла Павловича

Алексєєва»

Увага вченого до цих двох імен (О. Пушкіна та І. Тургенєва – авт.) цілком закономірна. Пушкін

привертає його універсалізмом своєї творчості, який охопив усі найважливіші проблеми

сучасності, відгукувався на життя багатьох часів і багатьох народів, котрий увібрав в себе широке

коло знань свого часу. З іншого ж боку, Пушкін належить до дуже небагатьох поетів справді

світового значення...

Цікавість вченого до Тургенєва визначається перш за все значенням цього письменника в процесі

міжнародного літературного спілкування: більше і раніше, ніж хто б то не було з російських

письменників XIX століття, Тургенєв отримав визнання у низці країн Західної Європи і в Америці;

більше, ніж хтось з його співвітчизників, він входить до літературних кіл багатьох з цих країн –

особливо Франції. Разом з тим – і це особливо співзвучно науковим інтересам Михайла Павловича

– Тургенєв приймає на себе і з честю несе роль представника за межами російської літератури і

посередника між цією останньою і літературами інших країн.

ЧУДОВИЙ ВЧЕНИЙ, зі спогадів М. Азадовського

Це чудовий вчений. Його знання безмежні в буквальному розумінні слова. Він знає літературу всіх

країн. Для пам’яті Михайла Павловича не існує днів: те, що було 30 років тому, він пам’ятає так

добре, неначе це відбулося сьогодні.

ПЕРШОВІДКРИВАЧ, з нарису Ю. Левіна «Алексєєв Михайло Павлович»

Науковий кругозір М. П. Алексєєва незвичайно широкий, здається, що для нього не існує ні

часових, ні просторових меж. Він писав про стародавні епохи і про сучасність, про російську,

англійську, французьку, німецьку, іспанську, італійську, угорську, американську, бразильську,

західнослов’янські (особливо, польську) і скандинавські літератури.

Він вивчав проблеми мовознавства, фольклоризму, історії й теорії перекладу.

Низка його робіт присвячена історії музики як російської, так і західноєвропейської та історії

образотворчих мистецтв.

Нарешті, в своїх дослідженнях учений торкається широкого кола історичних наук.

…Така різносторонність і різноманіття наукових інтересів, котрі виявилися з самого початку

творчого шляху, є закономірним наслідком уявлення ученого про єдність світового літературного

процесу і ширше – розвитку світової культури. Кожен факт представляється йому не ізольовано, а

у всьому різноманітті і діалектичній складності його залежностей, зв’язків і дій, в

найрізноманітніших його проявах.

…У більшості своїх робіт М. П. Алексєєв виступає першовідкривачем, він прокладає нові шляхи,

якими за ним прямують інші.

ЩОСЬ НАДПРИРОДНЕ, з статті П. Беркова «М. П. Алексєєв – історик і теоретик літератури»

Якби я не був матеріалістом і ворогом усілякої містики, я сказав би, що в ерудиції М. П. Алексєєва

є щось надприродне.

ЗАБАГАТО ЧЕСТІ, історична бувальщина

В гімназичні роки М. П. Алексєєв зацікавився історією музики. У 1912 р. йому вдалося відшукати

у букініста рукописний статут 1728 р. Київського музичного цеху, заснованого в XVII ст.

Про знахідку він підготовив повідомлення для Історичного товариства Нестора Літописця при

Київському університетові. Проте там не побажали слухати гімназиста, і повідомлення зробив

член Товариства п. Назаревський, а М. П. Алексєєва удостоїли честі… бути присутнім на

засіданні.