ІКОННИКОВ Володимир Степанович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Історик.

З дворянської родини.

Народився 9 (21) грудня 1841 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 26 листопада 1923 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Закінчив Київські кадетський корпус (1852-1861) та історико-філологічний факультет

університету св. Володимира (1861-1865).

Працював викладачем Харківського університету (1866-1867), 2-ї Одеської гімназії (1867-1868),

Київського університету св. Володимира (1868-1818).

Ординарний академік Петербурзької академії наук (1914).

Почесний член Юр’ївського (1902), Харківського (1906), Київського (1910), Санкт-Петербурзького

(1913), Московського (1915), університетів, Київської духовної академії (1902).

Один з фундаторів історичного товариства літописця Нестора.

Дійсний член Московського археологічного товариства (1875).

Друкувався в журналах «Вісник Європи», «Університетські вісті».

Як вчений дебютував розвідкою «Російські громадські діячі XVI ст.» (1866).

Потім настала черга книг «Максим Грек. Історико-літературне дослідження» (1867), «Досвід

дослідження культурного значення Візантії в російській історії» (1869), «Скептична школа в

російській історіографії та її супротивники» (1871), «Граф М. С. Мордвинов» (1873), «Досвід

російської історіографії» (1891-1908).

Він також – автор статей про Бестужева-Рюміна К., Карамзіна М., Шлецера Л., Болтіна І.

Всього пру нашого земляка належить близько 100 наукових доробків.

Серед друзів та близьких знайомих І. – А. Козлов, Ю. Кулаковський, П. Голубовський, О.

Шахматов, П. Смирнов, Д. Багалій, І. Забєлін, К. Бестужев-Рюмін, Н. Попов, В. Бузескул, Ф.

Успенський, В. Савва, І. Забєлін, О. Соболевський, С. Платонов, П. Шибанов та ін.

***

СЛІПА РОСІЯ,

з громадянського кредо В. Іконникова

Нещасна Росія! Ти така величезна і така сліпа, що повинна захищати себе навіть мізерними

засобами. А все тому, що політики грали у нас у всьому першу роль, а мета освіти, розвитку,

культури стояла на задньому плані. На нас нападають навіть нікчемні комашки тому, що у нас

багато слабких сторін, визнати які ми не бажаємо, та і виправитися не хочемо.

Я СИЛЬНО СТОМИВСЯ, з листа В. Іконникова К. Бестужеву-Рюміну в 1884 р.

Заздрю Вам: Ви не зв’язані і можете вдатися до улюбленого заняття. Мрію про таке ж становище.

Я сильно втомився.

ЖИТТЯ ПРОХОДИТЬ ПОВЗ МЕНЕ, з листа В. Іконникова І. Забєліну в 1891 р.

Єдине, що ще залишилося незамінною потребою, мов повітря – це праця, яка поглинає дозвілля,

поглинає разом з тим і час. 10 років, проведених мною за моїми книгами, тепер у тумані минулого,

уявляються вже одним якимсь сплющеним днем..., а всі подробиці, дрібниці життя ніби

випарувалися.

Звичайно, з одного боку, це добре – забути ці всі дрібниці життя, проте, з іншого боку, це і

віддаляє від самого життя, робить людину байдужою до нього.

ВСЕ, НА ЖАЛЬ, ТЛІННЕ, з листа В. Іконникова О. Соболевському від 25 лютого 1895 р.

Сидиш над якимись літописами, притупляєш очі і думаєш над якимсь XI-XIII століттями, а зла

доля у віцмундирі того і дивися відверне тебе на добрих 3-4 тижні від справи, або, як висловився

колись спільний наш товариш – філософ, приведе з небуття в буття, тобто до сумної дійсності, і

лише тоді побачиш, що і твоя наука, і твої наукові цілі так само тлінні в очах цієї долі, як і

останній номер газети.

СКАРЖАТЬСЯ ДРУЗІ, РІДНІ, ЗНАЙОМІ, з листів В. Іконникова Т. Флоринському в 1903 р.

Мене пригноблюють справи, від яких я намагаюся відкараскатися, а мене не пускають, ось

побувайте в моїх лещатах так дізнаєтеся. Одна справа Голубєва викреслила з мого життя 3-4

тижні, нетямущих ... тому так жалієш їх, як час безповоротно втрачений. Як же займатися за цих

умов?

...Будучи жахливо зайнятий друкуванням своєї праці, я ніде не буваю і майже нікому не пишу. На

мене скаржаться рідні, друзі і знайомі, а відповідь всім одна…

У ВІДЧАЇ ЛАМАВ ПЕРА, зі спогадів Г. Іконникової

Одна щаслива риса вдачі була у нашого російського ученого: якщо близькі, друзі, товариші

приходили висловити йому в скрутні хвилини своє співчуття, свою ласку, він швидко

підбадьорювався..., вмить заспокоювався, оживав і з колишнім завзяттям брався за перервану

роботу, хоча такі перерви на самому ході роботі позначалися вельми несприятливо, оскільки

потрібен якийсь час, аби все привести в належний порядок; і розкидані книги, і коректурні листи, і

навіть у відчаї поламане пера, а усохле чорнило замінити свіжим.

ЗНАВЕЦЬ АРХІВІВ, з автореферату дисертації І. Войцехівської «Джерелознавчі галузі

історичних знань у творчості В. С. Іконникова»

Знавець вітчизняних та зарубіжних архівів, історії архівного будівництва, шляхів та засобів

комплектування архівів документами В. С. Іконников провів ґрунтовний огляд комплексу

архівних установ Росії від центральних державних до губернських, міських, монастирських,

приватних та особових. Він розглянув низку проблем стану архівної справи, торкнувся історії

провідних архівів зарубіжжя. Однак, висвітлюючи дане питання, Іконников не пішов шляхом

систематизації матеріалів з питань архівістики, а розпорошив його по 2-м книгам першого тому

«Досвіду», де, як правило, огляд архівів і аналіз його документної бази проводиться разом з

оглядом бібліотек та музеїв відповідного рангу.

...Його увага була сконцентрована на археографічній роботі наукових історичних товариств,

архівних комісій, археографічних експедицій тощо. Значну увагу він приділив процесу публікації

віднайдених джерел, навів численну групу періодичних видань, класифікуючи їх за хронологією,

проблемним спрямуванням та територіальною приналежністю.

Доробок В. С. Іконникова засвідчує, що початок едиційної наукової археографії в Україні можна

віднести до