Все-таки, якщо можна, не відмовтеся дати вказівки А. І. Дейчу… Він дуже

…переймається.

…Живу я зараз сіро і невиразно, як черв’яки сліпі живуть.

В рахунок …майбутніх радощів – міцно тисну руки.

Ваш Мих. Кольцов.

***

НАТЯКАЮ ПРО ГОНОРАРІЙ

, з листа М. Горького М. Кольцову від 25 грудня 1932 р.

Вельмишановний Михайле Кольцов, підприємець, лютий експлуататор і взагалі – звір!

Нижчепідписана робоча сила шанобливо натякає Вам про гонорарій. Він, – на її думку, – має бути

запропонований в такій формі: всі книжки з «Історії молодої людини XIX сторіччя» в палітурках.

Нижчепідписана робоча сила буде дуже вдячна, отримавши, цей знак уваги до її сивини і вусів.

***

ПОЕТ ЖУРНАЛІСТИКИ

, зі спогадів Д. Заславського

У всій його фігурі, невисокій і рухомі, відчувалась витонченість. Роки не старили його. І в легких

рухах, і в жестах, і у виразі обличчя залишалося щось мило хлоп’яче, бешкетне. Він завжди

готовий був на сміливі пригоди, на несподівані вигадки.

Він був поетом свого покликання – журналістики.

***

ЖАХЛИВІ ЗІЗНАННЯ

, з книги К. Симонова «Очима людини мого покоління»

Сталін прийняв Фадєєва.

– Значить, ви не вірите в те, що Кольцов винен? – Запитав Сталін.

Фадєєв сказав, що йому не віриться в це, не хочеться в це вірити.

– А я, думаєте, вірив, мені, думаєте, хотілося вірити? Не хотілося, однак довелося...

Після цих слів Сталін викликав Поскребишева і наказав дати Фадєєву почитати те, що для нього

відкладено.

– Підіть, почитайте, потім зайдете до мене, скажете про своє враження, – сказав Сталін...

Фадєєв пішов разом з Поскребишевим до іншої кімнати, сів за стіл, перед ним поклали дві папки

показань Кольцова. Показання, за словами Фадєєва, були жахливі...

– І взагалі чого там тільки не було написано, – гірко махнув рукою Фадєєв. – Читав і не вірив

власним очам. Коли подивився все це, мене ще раз викликали до Сталіна, і він запитав:

– Ну як, тепер доводиться вірити?

– Доводиться, – сказав Фадєєв.

– Якщо будуть питати люди, яким потрібно дати відповідь, можете сказати їм про те, що ви знаєте

самі, – зробив висновок Сталін і з цим відпустив Фадєєва.

***

НА ВИМОГУ СЛІДЧОГО

, з розвідки Б. Сопельняка «Михайло Юхимович Кольцов – За що?

Чому?»

1 лютого 1940-го відбулося закрите засідання Військової колегії Верховного суду СРСР.

Головував …один з найлиховісніших суб’єктів тих років – Ульріх.

– Чи визнаєте ви себе винним? – Поставив Ульріх формальне …запитання.

І тут суддів чекав великий сюрприз! …Не можу не процитувати …документ.

«Підсудний відповів, що винним себе не визнає в жодному з пунктів висунутих йому звинувачень.

Всі …ним самим вигадані впродовж 5-місячних побиттів і знущань, і викладені власноруч. Весь 2-

й том …він написав на вимогу слідчого.

Показання стосовно Марії Остен, а також вербування до німецької, французької і американської

розвідок також вигадані і дані під тиском слідчого. ...Били по обличчю, по зубах, по всьому тілу.

Він був доведений слідчим Кузьміновим до такого стану, що змушений був дати свідчення на

невинних людей і зізнатися в роботі на будь-яку з розвідок світу. Все це – вигадка».

Давайте, дорогі читачі, переведемо подих. Все це настільки жахливо, що, чесне слово, волосся

стає дибки. Скільки наговорив, придумав і написав Кольцов, скільки звів наклепів на себе і на

друзів – і все заради того, аби виборсатися з рук костолома Кузьмінова, дожити до суду і там, у

присутності серйозних і солідних людей, пояснити, наскільки бездоказові висунуті йому

звинувачення, наскільки безглузді деталі самообмови! Такою була стратегія його поведінки.

Проте у суддів була своя логіка, і вони керувалися не законом і, понад те, не здоровим глуздом, а

…розчерком червоного олівця.

***

ТРУБАДУР СТАЛІНІЗМУ, з книги М. Шестопала «Євреї на Україні»

Під закличними гаслами сiонiстських терористів, трубадурів сталiнiзму, пройшов Україною

кривавий 1937 рік. Тепер ми визнаємо з байдужим жалем, що тоді особливо далися взнаки

безпiдставнi репресії, внаслідок яких багато досвідчених партійних, радянських, військових дiячiв

та інших кадрів було заплямовано i репресовано. Багато безневинно постраждало не тільки

українців, а й росіян i самих євреїв: Д. Гофштейн, Д. Бергельсон, I. Фефер, Л. Квiтко, М. Кольцов, П. Маркiш та ін.

Але це тільки зайвий раз підтверджує мудрість слів К.Маркса про те, що не може бути вільним

народ, який пригнічує інших.

***

РОМАН-БУРІМЕ

, бувальщина

Перебуваючи на посаді головного редактора журналу «Вогник», М. Кольцов придумав і

реалізував унікальний літературний проект: написання колективного роману-буріме «Великі

пожежі» (1927).

25 письменників і журналістів, серед яких і автор ідеї, послідовно створили по одному розділу

(кожний відразу друкувався). Роман вийшов цікавий, однак, для того історичного періоду

нежиттєздатний. Уже згодом, як ворогів народу, репресували шістьох авторів, а тому окремою

книгою роман-буріме побачив світ лише 2009 року.